Новини

07.06.2008

Первинний гіперальдостеронізм при стійкій гіпертензії

Результати декількох досліджень, опублікованих починаючи з 1999 року, дозволяли зробити припущення, що первинний гіперальдостеронізм присутній у 10% людей з гіпертензією; хоча така висока частота викликала сумніви. Експерти в цілому погоджувалися, що для стійкої гіпертензії характерна найвища поширеність первинного гіперальдостеронізму, однак спиралися при цьому на малі дослідження. В даному дослідженні приймала участь велика група пацієнтів із стійкою гіпертензією (тиск>140/90 мм рт. ст., незважаючи на призначення трьох різних варіантів лікування, включаючи діуретик). Визначалися рівень альдостерону в  сироватці та активність реніну плазми і підраховувалося їх відношення. Пацієнтам з позитивним тестом (відношення >65.16 і концентрація альдостерону >416 пмоль/л) проводився тест на супресію солі. Діагноз первинного гіперальдостеронізму далі підтверджувався на основі реакції на лікування спіронолактоном. Всього були вивчені дані по 1616 пацієнтах, яки мали стійку гіпертензію впродовж 20 років. 338 з них (20.9%) мали коефіцієнт понад  65.16 і концентрацію альдостерону понад416 пмоль/л. За даними тесту на супресію солі 182 (11.3%) пацієнта мали первинний гіперальдостеронізм, що було підтверджено реакцією на лікування. Гіпокаліємія спостерігалася тільки у 83 пацієнтів з первинним гіперальдостеронізмом(45.6%). Хоча його поширеність серед пацієнтів зі стійкою гіпертензією була високою, вона все ж таки було значно нижчою, ніж раніше повідомлялося. Джерело: StellaDouma, KonstantinosPetidis, MichaelDoumas, PanagiotaPapaefthimiou, AretiTriantafyllou, NikiKartali, NikolaosPapadopoulos, KonstantinosVogiatzis, ChrysanthosZamboulis. Prevalence of primary hyperaldosteronism in resistant hypertension: a retrospective observational study. The Lancet 2008; 371:1921-1926. DOI:10.1016/S0140-6736(08)60834-X (http://www.thelancet.com/).