Компанія КРКА є генеральним спонсором електронної версії Українського карділогічного журналу

МЕНЮ

АРХІВ НОМЕРІВ

Архів за попередні роки

Журнал

02.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
К.М. Амосова, Т.І. Гавриленко, Д.Ш. Січінава, О.М. Корніліна, Г.В. Мостбауер Зміни показників імунного запалення у хворих з іше-мічною хворобою серця та при її поєднанні з хроніч-ним обструктивним запаленням легень під впливом тривалого лікування метопрололом ретардом	K.M. Amosova, T.I. Gavrilenko, D.Sh. Sichinava, O.M. Kornilina, G.V. Mostbauer Changes of the immune inflammation markers in patients with ischemic heart disease and its association with chronic obstructive
Мета роботи – встановлення впливу терапії з включенням метопрололу ретарду на вміст прозапальних цитокінів фактора некрозу пухлини a (ФНП-a), інтерлейкіну(IЛ)-6, неоптерину та на рівень протизапального цитокіну ІЛ-10 у сироватці крові хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) і хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) порівняно з таким у хворих з ізольованою ІХС. Обстежено 76 осіб, у тому числі 22 хворих з хронічною ІХС (1-ша група), 34 хворих з хронічною ІХС та ХОЗЛ II–III ступеня поза загостренням (2-га група) і 20 практично здорових осіб (контрольна група). Після вихідного обстеження додавали метопролол ретард, починаючи із 25 мг на добу з поступовим збільшенням дози до 100 мг (у середньому в 1-й групі до (95,5±25,0) мг на добу, в 2-й – (94,4±25,0) мг на добу). Тривалість спостереження хворих – 1 рік. У сироватці крові визначали рівні С-реактивного протеїну (СРП), ФНП-a, ІЛ-6, ІЛ-10 і неоптерину методом імуноферментного аналізу на початку та в кінці спостереження. Встановлено, що у хворих на ІХС, поєднану з ХОЗЛ, спостерігається значне підвищення рівнів IЛ-6, неоптерину, ФНП-a і СРП, яке більш виражене, ніж у хворих з ізольованою ІХС, незважаючи на однаково знижений рівень ІЛ-10, що свідчить про високу активність імунного запалення. Включення в лікування хворих на ІХС із супутнім ХОЗЛ метопрололу ретарду в середній добовій дозі 100 мг протягом 6 міс сприяє зниженню рівня IЛ-6 на 54 %, неоптерину – на 86,9 % і СРП – на 174,1 % та не впливає на рівень ІЛ-10. Вираженість змін цих показників не відрізняється від такої у хворих з ізольованою ІХС.

02.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
В.А. Скибчик, Т.М. Соломенчук Взаємозв'язок інсулінорезистентності та показників системного запалення і ліпідного обміну у хворих з гострим інфарктом міокарда та цукровим діабетом 2-го типу	V.A. Skybchyk, T.M. Solomenchuk The relationship between insulin resistance, systemic inflammation and lipid metabolism in patients with acute myocardial infarc
Обстежено 82 пацієнти віком 43–80 років (у середньому (57,1±1,8) року): 52 (63,4 %) чоловіки і 30 (36,6 %) жінок з гострим інфарктом міокарда (ІМ) і цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Дослідження включало визначення рівня інсуліну, індексів інсулінорезистентності (ІР) – HOMA, QUICKI, McAuley; показників активності системного запалення – рівнів С-реактивного білка (СРБ), загального фібриногену, фактора некрозу пухлини a (ФНП-a), інтерлейкіну-4 (ІЛ-4), основних показників ліпідного обміну, а також аналіз клінічного перебігу ІМ. Встановлено, що ІР у перші дві доби гострого ІМ виявляється у 48,8 % пацієнтів із супутнім ЦД 2-го типу. Вона взаємопов'язана з вираженістю системного запалення та порушеннями ліпідного спектра крові. У групі хворих з діагностованою ІР рівні прозапальних показників активності системного запалення (СРБ, ФНП-a) достовірно вищі, а ІЛ-4 – нижчий, ніж в осіб без ІР. Патологічні зміни показників ліпідного обміну в осіб з ІР були більш суттєвими, ніж в осіб без ІР. Одержані результати свідчать, що у хворих з гострим ІМ і ЦД 2-го типу при наявності ІР спостерігається гірший клінічний перебіг захворювання, частіше виникають ускладнення ІМ.

02.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
Р.Р. Коморовський Прогнозування ефективності статинів для вторинної профілактики серцевих подій у хворих з гострим коронарним синдромом та супутнім ураженням сонних артерій	R.R. Komorovsky Prediction of statin efficacy for the secondary prevention of cardiac events in patients with acute coronary syndromes and conco
Мета роботи – дослідити взаємозв'язки між прийманням статинів, фенотипом атеросклеротичних бляшок у сонних артеріях (оціненим за допомогою ультразвуку), віддаленими результатами лікування хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) та супутнім ураженням сонних артерій. Дослідження включало 337 хворих з ГКС (середній вік – (64±10) років, 77 % – чоловіки). Поряд із коронарографією, всім хворим виконали ультразвукове дослідження сонних артерій. Обидва обстеження здійснили в межах 15 днів від часу розвитку ГКС. Атеросклеротичні бляшки в сонних артеріях визначали як фокальні потовщення судинної стінки (понад 50 % відносно суміжних сегментів), що випинають у просвіт. За хворими проводили спостереження протягом 19 міс (медіана). Кінцевими точками дослідження були нефатальний інфаркт міокарда (ІМ) та серцева смерть. Звуження сонних артерій виявлено у 144 (43 %) хворих. З них у 99 (69 %) виявлено гіперехогенні каротидні бляшки, у 45 (31 %) – гіпоехогенні бляшки. Групи хворих достовірно не відрізнялися за поширеністю факторів ризику (артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, дисліпідемії, куріння), наявністю ураження 1, 2 або 3 судин та лікуванням. Протягом періоду спостереження зареєстровано 13 серцевих смертей та 17 випадків ІМ. За допомогою кривих Каплана–Мейєра (з поправкою на стратегію лікування – лише консервативна терапія або реваскуляризація міокарда) у групі хворих з гіпоехогенними каротидними бляшками (n=32, 71 %) виявлено суттєве зниження ризику серцевої смерті та ІМ при застосуванні статинів (log-rank р=0,038) та відсутність такого ефекту при наявності гіперехогенних каротидних бляшок (log-rank р=0,56). У хворих з ГКС та гіпоехогенними каротидними бляшками терапія статинами асоціюється з кращим виживанням хворих без серцевих подій. При застосуванні статинів у хворих з гіперехогенними каротидними бляшками такого ефекту не спостерігали.

04.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
М.И. Лутай, А.Н. Пархоменко, Я.М. Лутай, А.В. Шумаков, от имени группы исследователей CROSS Оценка клинической эффективности ивабрадина у пациентов со стабильной стенокардией (Иссле-дование СROSS – Clinical efficacy of CoRaxan eva-luatiOn in Stable angina patientS)	M.I. Lutay, A.N. Parkhomenko, Ya.M. Lutay, A.V. Shumakov, on behalf of the CROSS Investigators Group Evaluation of clinical efficacy of ivabradin in patients with stable angina (СROSS study – Clinical efficacy of CoRaxan evaluati
В многоцентровом исследовании изучалась эффективность ивабрадина – нового препарата, селективно замедляющего ЧСС, у пациентов со стабильной стенокардией. В исследование было включено 115 пациентов, у которых не достигнуто целевого уровня ЧСС при применении b-адреноблокаторов или имелись противопоказания к их назначению. По данным проспективного наблюдения в течение 3 мес целевой уровень ЧСС (50–60 в 1 мин) достигнут у 62,6 % больных при существенном улучшении клинического течения стенокардии. Количество приступов стенокардии в неделю снизилось на 88 %. ЧСС через 3 мес лечения составила в среднем 60,9 в 1 мин. В ходе исследования не обнаружены клинически значимые нежелательные эффекты препарата. У 7,0 % наблюдали преходящие фосфены, не требовавшие отмены препарата. Сделан вывод о высокой эффективности и хорошей переносимости лечения ивабрадином.

04.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
К.М. Амосова, Ю.В. Руденко, Л.С. Ткачук, Д.В. Демидюк, Г.В. Мостбауер Поздовжня кінетика міокарда лівого шлуночка за даними імпульсної тканинної доплерехокардіо-графії після первинних коронарних втручань у хворих на гострий інфаркт міокарда	K.M. Amosova, Yu.V. Rudenko, L.S. Tkachuk, D.V. Demidyuk, G.V. Mostbauer Longitudinal kinetics of left ventricle measured by pulsed-wave tissue Doppler in patients with acute myocardial infarction trea
Мета дослідження – оцінка поздовжньої кінетики міокарда лівого шлуночка (ЛШ) під час систоли за даними імпульсної тканинної доплерехокардіографії (ТД) у хворих на гострий інфаркт міокарда (ІМ) з елевацією сегмента ST після первинних перкутанних коронарних втручань (ПКВ), залежно від їх ефективності щодо досягнення адекватної реперфузії міокарда, порівняно з показниками глобальної систолічної функції ЛШ у динаміці гострого періоду захворювання. 56 хворим на гострий ІМ з елевацією сегмента ST, яким було відновлено кровоток в інфарктзалежній артерії шляхом первинних ПКВ, проводили двокамерну ехокардіографію та визначення швидкісних характеристик руху мітрального клапана (МК) за допомогою ТД на 2–3-тю, 7–10-ту та 19–21-шу добу ІМ. 1-ша група – пацієнти з адекватною міокардіальною перфузією (n=31), 2-га група – хворі із субоптимальною перфузією міокарда (n=25). Систолічна швидкість руху МК (середня та окремих ділянок) у хворих 1-ї групи була більшою, ніж у хворих 2-ї групи, впродовж усього періоду спостереження. Позитивна динаміка цих показників відбулася у хворих 1-ї групи – на 7–10-ту, у хворих 2-ї групи – на 19–21-шу добу ІМ. Показники глобальної систолічної функції ЛШ покращилися тільки у хворих 1-ї групи на 19–21-шу добу. Стан перфузії міокарда у хворих на гострий ІМ з елевацією сегмента ST після первинних ПКВ впливає на систолічну швидкість руху МК та її динаміку в гострий період захворювання. Відновлення скорочувальної функції ЛШ у поздовжньому напрямку у цих хворих за адекватної реперфузії міокарда відбувається раніше, ніж глобальної систолічної функції.

06.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
Н.А. Рыжкова, Т.И. Гавриленко, А.Н. Пархоменко, Л.В. Якушко, Я.М. Лутай, Н.В. Довгань. Состояние иммунной системы у больных с острым коронарным синдромом в зависимости от инфицирования Chl. pneumoniae	N.A. Ryzhkova, T.I. Gavrilenko, A.N. Parkhomenko, L.V. Yakushko, Ya.M. Lutay, N.V.Dovgan’. Immune system status in patients with acute coronary syndrome depending on Chl. pneumoniae infectioning
Целью работы было исследование состояния иммунной системы у больных с острым коронарным синдромом в зависимости от инфицирования Chl. pneumoniae. Обследованы 25 больных с нестабильной стенокардией, 17 – с инфарктом миокарда без зубца Q и 45 – с инфарктом миокарда с зубцом Q. Группу контроля составили практически здоровые лица (n=21). Уровень антител к Chl. pneumoniaе определяли методом иммуноферментного анализа при помощи тест-систем фирмы «Savyon Diagnostics» (Израиль). Комплекс иммунологических исследований состоял из определения клеточных (функциональное состояние нейтрофильных гранулоцитов и мононуклеаров) и гуморальных факторов (уровень иммуноглобулинов, циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК), С-реактивного белка (СРБ), sCD40L, sICAM, sVCAM) периферической крови. Результаты исследования показали, что наличие хламидийной инфекции у больных с острым коронарным синдромом сопровождается выраженной иммуновоспалительной реакцией, обусловленной мобилизацией нейтрофильных гранулоцитов из костного мозга в кровь с увеличением зарезервированного в них деструктивного материала, высоким уровнем интерлейкина(ИЛ)-8, sICAM, СРБ. У инфицированных и неинфицированных больных с острым коронарным синдромом не выявлено различий рецепторного аппарата лимфоцитов, их пролиферативной активности, секреции мононуклеарами фактора некроза опухоли-a, g-интерферона и ИЛ-10, а также некоторых факторов гуморального иммунитета – уровня иммуноглобулинов, ЦИК, sCD40L.

06.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
К.М. Амосова, А.Б. Безродний, І.В. Прудкий, Т.І. Гавриленко, О.М. Корніліна, В.Д. Кудлай, О.Б. Запорожець, О.М. Герула. Порівняння впливу бісопрололу та метопрололу на показники системного імунного запалення та передсердний натрійуретичний фактор у хворих на інфаркт міокарда із зубцем Q з фракцією викиду менше 45 %	К.М. Аmosova, А.B. Bezrodny, І.V. Prudky, Т.І. Gavrylenko, О.М. Коrnilina, V.D. Kudlay, О.B. Zaporozhets, О.М. Gerula. The comparison of influence of bisoprolol and metoprolol on indicators of the system immune inflammation and atrial natriuretic
Мета дослідження – оцінка змін вмісту в сироватці крові показників системного запалення (С-реактивного білка (СРБ) та інтерлейкіну(ІЛ)-6) і передсердного натрійуретичного фактора (NT-proANP) у хворих на ІМ із зубцем Q з фракцією викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) менше 45 % і порівняльний аналіз впливу на них бісопрололу та метопрололу. Обстежено 24 хворих на гострий первинний ІМ із зубцем Q з ФВ ЛШ 45 % і менше, госпіталізованих у перші 24 год від початку захворювання. До 1-ї групи увійшло 12 хворих, які отримували метопрололу тартрат, до 2-ї групи увійшло 12 хворих, які приймали бісопролол. Усім хворим у 1-шу та на 28-му добу проводили доплерехокардіографічне обстеження. Концентрацію у сироватці крові СРБ, ІЛ-6 та NT-proANP визначали імуноферментним («Elisa») методом. На 28-му добу лікування у хворих 2-ї групи кінцеводіастолічний і кінцевосистолічний індекси та діаметр лівого передсердя виявилися значно меншими (Р<0,05), а ударний індекс і фракція викиду – більшими (Р<0,01) порівняно з такими у пацієнтів 1-ї групи. Хоча жоден з показників у групах не нормалізувався, середні величини СРБ, ІЛ-6 і NT-proANP у хворих 2-ї групи на 28-му добу стали значно нижчими, ніж у хворих 1-ї групи (Р<0,05). Лікування хворих на ІМ із зубцем Q з ФВ ЛШ менше 45 % протягом 28 діб з включенням бісопрололу супроводжується більш вираженою, ніж при використанні метопрололу тартрату, позитивною динамікою рівнів СРБ, ІЛ-6 та NT-proANP у сироватці крові, що асоціюється із збільшенням ФВ ЛШ і гальмуванням дилатації лівого шлуночка.

06.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
А.П. Иванов. Прогностическая значимость характера деградации фибронектина у больных с инфарктом миокарда с зубцом Q и сопутствующей артериальной гипертензией	A.P. Ivanov. Prognostic significance of fibronectin degradation type in Q-myocardial infarction patients with concomitant arterial hypertensi
Появление фрагмента фибронектина (ФН) с молекулярной массой 90–95 кДа ассоциируется с возникновением тромботических осложнений у пациентов с инфарктом миокарда (ИМ) с зубцом Q. Остается неизвестным влияние артериальной гипертензии (АГ) на характер деградации ФН. Цель работы – изучить взаимосвязь характера деградации ФН и клинического течения заболевания у больных с ИМ с зубцом Q и сопутствующей АГ. Обследовано 64 больных (79,7 % мужчин) в возрасте (57,5±1,4) года с ИМ, поступивших в первые 6 ч заболевания, из них 41 (64 %) – с сопутствующей умеренной АГ. Исследовали фрагментированность ФН плазмы крови при поступлении, на 8-й день, 21-й день и через 1 год наблюдения. Всем больным была проведена тромболитическая терапия, пациенты получали также нефракционированный гепарин (53,1 %) либо эноксапарин (46,9 %), аспирин (96 %), b-адреноблокаторы (92 %), ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (84 %), статины (52 %).Тромботические осложнения наблюдали только в группе больных с АГ в госпитальном периоде – в 22,8 %. Острую и хроническую сердечную недостаточность (ХСН), нарушения ритма и проводимости отмечали одинаково часто. Через 1 год тромботические осложнения регистрировали только в группе с АГ в 8,5 %, прогрессирующую стенокардию – только в группе с АГ в 10 %, без различий по частоте выявления ХСН. Целевое артериальное давление меньше 140/90 мм рт. ст. на 8-й день достигнуто у 82,8 % пациентов, на 21-й день – у 97 %. Характер фрагментации ФН у пациентов с ИМ с зубцом Q и наличием АГ в анамнезе отличается от фрагментации ФН здоровых и пациентов с ИМ с зубцом Q без АГ. Наличие АГ достоверно связано с протромбогенным характером деградации ФН и развитием тромботических осложнений в ранний период и в течение года после ИМ.

06.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
В.И. Целуйко, Е.И. Попова. Полиморфизм гена ангиотензиногена Т+31С и инфаркт миокарда	V.I. Tseluyko, E.I. Popova. Polymorphism of angiotensinogen gene T+31C and myocardial infarction
Представлены результаты исследования: связи полиморфизма гена ангиотензиногена (АТГ) T+31C, а также связи комбинации АТГ T+31C-CC/ATIIR1-CC+AC с клинико-ангиографическими показателями у пациентов с ишемической болезнью сердца, перенесших инфаркт миокарда (ИМ). Обследовано 60 больных в возрасте (51,8±2,6) года, мужчин – 58,3 %, женщин – 41,7 %. Все больные перенесли ИМ: с зубцом Q – 43,3 %, без зубца Q – 56,7 %. У больных, наряду с проведением общеклинических методов, исследовали липидный спектр крови, велоэргометрическую пробу, эхокардиографию, селективную коронаровентрикулографию, полиморфизм гена АТГ Т+31С. В результате статистической обработки выявлены отличительные особенности клинико-ангиографических показателей у носителей гомозигот АТГ T+31C-CC, гетерозигот АТГ T+31C-CТ, а также у обладателей сочетания мутаций двух генов (АТГ и гена рецепторов к ангиотензину ІІ), наиболее часто встречающиеся у больных обследованных групп.

06.2008 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
М.Н. Долженко, Н.А. Перепельченко, Л.К. Соколова. Влияние сахарного диабета на развитие ишемии миокарда у пациентов с ишемической болезнью сердца по данным холтеровского мониторирования ЭКГ	M.N. Dolzhenko, N.A. Perepelchenko, L.K. Sokolova. Influence of diabetes mellitus upon myocardial ischemia in patients with ischemic heart disease assessed by Holter ECG monitorin
Целью исследования было определить влияние сахарного диабета (СД) 2-го типа на особенности развития ишемии миокарда у пациентов с ишемической болезнью сердца (ИБС) и СД 2-го типа по данным холтеровского мониторирования ЭКГ. Обследовано 90 больных со стабильной ИБС, гипертонической болезнью (ГБ) II стадии и сопутствующим СД 2-го типа. Группу сравнения составили 30 пациентов со стабильным течением ИБС в сочетании с ГБ II стадии. Пациенты были разделены на четыре подгруппы. В группе сравнения выделяли подгруппу (n=24) больных с болевой формой ишемии миокарда (БИМ), а также подгруппу (n=6) больных с безболевой ишемией миокарда (ББИМ). В группе исследования выделяли подгруппу (n=54) пациентов с БИМ, а также подгруппу (n=34) больных с ББИМ. Всем пациентам проводили 24-часовое холтеровское мониторирование ЭКГ, анализ биохимических показателей крови: С-реактивного протеина и гликозилированного гемоглобина. У пациентов с СД ишемические изменения сегмента ST встречались достоверно (Р<0,05) чаще и были более продолжительны во времени, чем в группе сравнения. ББИМ у пациентов с сопутствующим СД наблюдали в два раза чаще, чем у пациентов без СД. Депрессия сегмента ST при ББИМ у больных с СД отличалась большей глубиной смещения и большей суммарной длительностью, чем в других группах.