На Головну
Укркардіо
український кардiологiчний портал
електронна версія українського кардіологічного журналу
Асоцiацiя кардiологiв України за підтримки ННЦ "Iнститут кардiологiї iм. академiка М.Д. Стражеска"
Архів Номерів

10.2009

Артеріальна гіпертензія
Метою роботи була оцінка змін добового профілю артеріального тиску в жінок у період менопаузи, хворих на артеріальну гіпертензію (АГ), поєднану із супутньою суглобовою патологією. У дослідження включено 90 пацієнток у період клімаксу, хворих на АГ у поєднанні з остеоартрозом. Залежно від інтенсивності больового синдрому та тривалості патологічних змін всі хворі були розподілені на три групи. У контрольну групу ввійшли пацієнтки з гіпертонічною хворобою ІІ стадії без супутньої суглобової патології. Проводили: анкетування хворих; дослідження антропометричних показників, добове моніторування артеріального тиску (АТ), реєстрацію ЕКГ, ехокардіографію, оцінювали суглобовий синдром. Виявлено, що АГ у кожної з пацієнток перебігала з перевагою певної симптоматики. Так, у хворих з остеоартрозом та вираженим больовим синдромом середня варіабельність денного систолічного АТ перевищувала таку у хворих з помірним больовим синдромом. Остеоартроз є супутнім захворюванням, що сприяє стійкому підвищенню АТ, змінює добовий профіль АТ у бік night-peaker

11.2009

Артеріальна гіпертензія
Обстежено 199 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ): 153 жінки віком 30–79 років і 46 чоловіків віком 30–69 років. Контрольну групу становили 30 практично здорових жінок. Виявлено негативний вплив віку на розвиток імунозапалення у хворих на АГ, незалежно від статі. При цьому в жінок з АГ критичним періодом для виражених відхилень в імунному статусі є вік 50–59 років, а небезпечним для життя – більше 60 і, особливо, більше 70 років, у чоловіків з АГ – відповідно 40–49 і більше 60 років. Асоціація раннього розвитку АГ з експресією цитокінів у чоловіків пояснює механізми прогресування атеросклерозу в більш ранньому віці, ніж у жінок.

02.2010

Артеріальна гіпертензія
Для оцінки можливих причин недостатнього контролю артеріального тиску (АТ) оцінені результати лікування протягом 3 міс пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) лікарями загальної практики в різних містах України. У дослідження залучено 10 158 пацієнтів у 62 містах України та 531 лікаря. Лікарі мали змогу лікувати хворих на свій розсуд переважно препаратами вітчизняного виробництва. На початку дослідження та через 3 міс терапії пацієнти мали відповісти на запитання щодо їх способу життя та анкети для визначення прихильності до лікування X. Girerd (2001). Кожні 4 тиж проводили реєстрацію побічних явищ та вимірювали АТ, на підставі цього коригували лікування. На початку дослідження 23 % пацієнтів мали прихильність 80 %, 33,7 % – 50–79 % та 43,3 % – < 50 %. Через 3 міс 32,1 % мали прихильність 80 %, 39,2 % – 50–79 % та лише 28,7 % – < 50 %. Цільового АТ було досягнуто у 58,9 % пацієнтів. Пацієнти, у яких не досягли цільового АТ, були старшими, мали вищий рівень АТ на початку дослідження, частіше мали інсульт або інфаркт міокарда в анамнезі, вторинну АГ та нижчий рівень прихильності до лікування, ніж пацієнти, у яких досягли цільового АТ. Також вони мали нижчий рівень освіти, рідше виконували фізичні навантаження та менше вживали у їжу свіжі овочі та фрукти.

02.2010

Артеріальна гіпертензія
Обстежено 56 хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕАГ) ІІ стадії і 18 здорових осіб. Для визначення типу сольової реакції артеріального тиску (АТ) на сольове навантаження користувалися балансовим протоколом. Для дослідження натрійуретичної функції нирок застосовували кліренс-методи. Солерезистентна ЕАГ характеризувалася збереженою натрійуретичною функцією нирок, тому перехід до високосольового раціону не супроводжувався в таких пацієнтів затримкою позаклітинної рідини і підвищенням АТ. Солечутливій ЕАГ було властиве погіршення натрійуретичної функції на тлі високосольового раціону, який збільшував клубочкову фільтрацію та посилював проксимальну реабсорбцію іонів натрію. Це спричинювало ретенцію позаклітинної рідини, посилення гіперволемії і зростання рівня АТ. У хворих на ЕАГ з парадоксальною реакцією АТ на сольове навантаження низькосольовий раціон збільшував натрійурез внаслідок недостатньої реабсорбції іонів натрію в проксимальних і дистальних канальцях нефрону. В результаті, незважаючи на різке зниження клубочкової фільтрації, знижувався об'єм позаклітинної рідини, формувалася гіповолемія і підвищувався АТ. Перехід до високосольового раціону коригував у цих пацієнтів натрійуретичну функцію нирок, відновлював об'єм позаклітинної рідини і знижував АТ.

04.2010

Артеріальна гіпертензія
Метою дослідження було оцінити результати лікування упродовж 3 міс пацієнтів з артеріальною гіпертензією практичними лікарями (n=531) залежно від регіону України. Дослідження базується на результатах обстеження 7935 пацієнтів, які залежно від місця проживання були розподілені на 7 груп. Усім пацієнтам проводили офісне вимірювання артеріального тиску (АТ), електрокардіографію, оцінку прихильності до лікування на початку та через 3 міс терапії переважно вітчизняними препаратами. Встановлено, що за допомогою вітчизняних препаратів можна досягати цільового АТ у більшості пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Проте в різних регіонах України частота досягнення цільового офісного АТ була різною (від 52,5 до 70 %) – найбільшою у таких регіонах, як м. Київ, Полтавська та Вінницька області, Запорізька і Дніпропетровська області; найменшою – у Донецькій та Луганській областях, західних областях, Чернігівській області та південних областях (Херсонській, Миколаївській, Одеській областях та містах Сімферополь та Севастополь). Визначено причини недостатнього контролю АТ у вказаних регіонах, які були різними для кожного регіону.

04.2010

Артеріальна гіпертензія
В проведенном исследовании установили, что повышение артериального давления у крыс со спонтанной артериальной гипертензией возникает как проявление комплексной реакции, которая включает компоненты, характерные для синдрома инсулинорезистентности, в виде проатерогенной дислипидемии, гипергликемии, провоспалительного статуса. Метаболические нарушения в этих условиях имеют самостоятельный характер, возникают независимо от гипертензии и даже в ее отсутствие. Одной из наиболее значимых причин и общим механизмом одновременного развития артериальной гипертензии, системных метаболических нарушений и системного воспаления является активация ренин-ангиотензиновой системы, и ее блокада устраняет развитие как гипертензии, так и сопутствующих метаболических нарушений.

04.2010

Артеріальна гіпертензія
Оценка показателей фибринолиза – тканевого активатора плазминогена (ТАП), его ингибитора (ИТАП-1) – и активности фактора Виллебранда проведена у 59 пациентов в возрасте 27–69 лет с эссенциальной артериальной гипертензией. Низкий либо средний дополнительный риск сердечно-сосудистых осложнений имели 20 больных (1-я группа), высокий либо очень высокий – 39 (2-я группа). Изучали уровни антигена и активности ТАП, ИТАП, активность фактора Виллебранда. Установлено, что уровни антигена и активность тканевого активатора плазминогена были достоверно выше у больных 1-й группы по сравнению с контролем. У больных 2-й группы уровни ИТАП-1, антигена ТАП, активность фактора Виллебранда повышались, а активность ТАП значительно снижалась по сравнению с контролем.

06.2010

Артеріальна гіпертензія
Метою дослідження було оцінити фактори, пов’язані із прихильністю хворого до лікування та її змінами під впливом призначеної антигіпертензивної терапії. Загалом у дослідження було включено 10 158 пацієнтів, що мешкали у 62 містах, та 531 лікаря, які на свій розсуд призначали хворим з артеріальною гіпертензією антигіпертензивні засоби. Оцінювали рівні офісного артеріального тиску, частоту скорочень серця, проводили ЕКГ-дослідження, визначали прихильність хворих до лікування за допомогою анкети. Встановлено, що 43,2 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією характеризуються низькою прихильністю до лікування (приймають менше 50 % призначених ліків). Факторами, що асоціювалися із низькою прихильністю, були: більш старший вік, наявність ішемічної хвороби серця або таких ускладнень, як інфаркт міокарда, інсульт, серцева недостатність, спосіб життя (більший індекс маси тіла, паління, зловживання алкоголем, низька фізична активність, нечасте вживання свіжих овочів, зловживання сіллю), низький рівень освіти та відсутність постійної роботи. Покращання прихильності хворих до лікування в основному залежало від початкового стану пацієнта (наявність ускладнень та супутня патологія) та від призначеної терапії (ступінь зниження артеріального тиску, вибір терапії, кількість призначених препаратів, наявність побічних реакцій).

06.2010

Артеріальна гіпертензія
У больных с эссенциальной гипертензией (ЭГ) определяли в крови уровень оксида азота (NО) и его метаболитов в зависимости от особенностей клинического течения заболевания и эндотелийзависимой вазодилатации. Обследовано 67 больных (46 мужчин и 21 женщина) с мягкой и умеренной артериальной гипертензией, средний возраст которых составил (53,43±4,96) года, а анамнез ЭГ – (6,93±2,4) года. Ни у одного из пациентов не выявили клинических признаков ишемической болезни сердца либо других заболеваний, требующих приема лекарственных средств. Наряду с врачебным осмотром и рутинным клиническим обследованием всем больным проводили амбулаторное суточное мониторирование артериального давления (АД), эхокардиографию, определение в крови стабильных метаболитов NО. У обследованных больных было обнаружено увеличение в крови общего NО, нитрит-аниона и нитрат-аниона соответственно на 40 %, в 2 раза и на 25 %, что прямо пропорционально коррелировало с индексами конечнодиастолического и конечносистолического объемов и толщиной комплекса интима-медиа общей сонной артерии и обратно пропорционально – с офисным диастолическим АД и общим периферическим сосудистым сопротивлением. У больных ЭГ со сниженной эндотелийзависимой вазодилатацией происходило достоверное увеличение уровня метаболитов NО в крови за счет нитрит-анионного комплекса. У больных ЭГ с суточным профилем АД по типу non-dipper и over-dipper развивалась более выраженная по сравнению с типом dipper гипертрофия левого желудочка с тенденцией к увеличению уровня метаболитов NО, преимущественно за счет нитрит-аниона. При значительном, более 35 мкмоль/л, повышении в крови метаболитов NО обнаружено достоверное увеличение полостей левого желудочка и тенденция к ухудшению диастолической функции сердца.

06.2010

Артеріальна гіпертензія
Обстежено 158 пацієнтів, у тому числі 93 із стабільною стенокардією і 65 – з нестабільною стенокардією і артеріальною гіпертензією 2-го ступеня. Індекс жорсткості аорти (в нормі (1,05±0,07) мм/мл) достовірно збільшується при стабільній стенокардії (до (1,90±0,05) мм/мл) і особливо при нестабільній стенокардії (до (2,08±0,07) мм/мл), Р< 0,001, що свідчить про високий серцево-судинний ризик. Індекс жорсткості аорти тісно корелює з іншими маркерами субклінічних пошкоджень: швидкістю пульсової хвилі, товщиною комплексу інтима-медіа та рівнем ендотеліну в крові. Встановлено, що інгібітор If-каналів івабрадин не лише зменшує частоту скорочень серця, а й знижує пульсовий тиск, жорсткість аорти і швидкість пульсової хвилі.