|
 |
Журнал
|
12.2008 Хвороби міокарда
|
|
|
|
| В работе представлены результаты изучения уровня специфических анти-Hsp90 аутоантител в сыворотках 40 больных с дилатационной кардиомиопатией (ДКМП), 40 пациентов контрольной группы с хронической сердечной недостаточностью ишемического генеза и 28 практически здоровых доноров с помощью метода ELISA. Выявлено значительное повышение титров данных антител во всех группах больных. Наиболее значительное повышение отмечено у пациентов с ДКМП. Методом иммуноблотинга (Western-blot analysis) обнаружено, что при ДКМП также повышается экспрессия Hsp90 в цитоплазме и митохондриях кардиомиоцитов. |
|
|
06.2009 Хвороби міокарда
|
|
|
|
| На моделі хронічної серцевої недостатності, відтвореної на кролях повторними ін'єкціями субтоксичних доз адреналіну, вивчали морфо- функціональний стан вентрикулярних кардіоміоцитів, які безпосередньо забезпечують насосну функцію серця. Встановлено, що основою обмеження скоротливості робочих клітин міокарда є комплекс змін їх контрактильних елементів і пошкоджень цитоскелету, які реалізуються на тлі порушення енергетичного і пластичного забезпечення функції кардіоміоцитів. |
|
|
09.2009 Хвороби міокарда
|
|
|
|
|
|
|
04.2010 Хвороби міокарда
|
|
|
|
| Мета дослідження – оцінити поширеність подовженого коригованого інтервалу QTс та збільшеної дисперсії інтервалу QT серед хворих на гіпертрофічну кардіоміопатію (ГКМП) та їх зв’язку з клініко-інструментальними даними та факторами ризику раптової смерті. Обстежено 90 пацієнтів з ГКМП. У 75,8 % хворих на ГКМП з подовженим коригованим інтервалом QT на стандартній ЕКГ спокою виявлено фактори ризику раптової серцевої смерті. У хворих з подовженим коригованим інтервалом QT достовірно частіше виявляли такі порушення ритму, як шлуночкова екстрасистолія та нестійка шлуночкова тахікардія. Визначено позитивний кореляційний зв’язок між величиною коригованого інтервалу QT, дисперсією QT та факторами ризику раптової серцевої смерті, такими як нестійка шлуночкова тахікардія, гіпотензія у відповідь на фізичне навантаження, фібриляція передсердь, обструкція виносного тракту лівого шлуночка, та товщиною гіпертрофованої ділянки міокарда 3 см і більше. Встановлено потужний позитивний зв’язок між дисперсією QT та рестриктивним типом діастолічної дисфункції міокарда, яка виявляється на пізніх стадіях захворювання і пов’язана з фіброзними змінами у міокарді. |
|
|
08.2010 Хвороби міокарда
|
|
|
|
| Цель исследования – исследовать особенности ремоделирования миокарда левого желудочка при туберкулезе у подростков. Обследовано 20 пациентов в возрасте 13–18 лет и 25 здоровых лиц. Пациентов разделили на подгруппы с уменьшением и увеличением размера левого желудочка. Показано, что изменения диаметра левого желудочка ассоциируются с его структурным ремоделированием и диастолической дисфункцией. |
|
|
11.2010 Хвороби міокарда
|
|
|
|
| Обследовано 49 больных с гипертрофической кардиомиопатией, которые в течение 12 мес принимали контролируемое лечение. Из 25 больных основной группы (20 мужчин, 5 женщин, средний возраст – (44,90±2,02) года) у 9 пациентов применяли бисопролол в дозе 1,25–5 мг/сут, у 9 – верапамил в дозе 120–240 мг/сут и у 7 – амиодарон в дозе 100–200 мг/сут в сочетании с повторными курсами внутривенной лазеротерапии. 24 больных контрольной группы в течение одного года принимали только аналогичные лекарственные препараты: бисопролол (n=9), верапамил (n=8), амиодарон (n=7). Обследование пациентов проводили до начала терапии и во время лечения. На фоне контролируемого лечения отмечено достоверное улучшение клинической симптоматики, частоты сокращений сердца и качества жизни пациентов. Добавление внутривенной лазеротерапии к медикаментозному лечению обеспечило дополнительные положительные эффекты: более значительное уменьшение частоты ангинозных приступов, одышки, экстрасистолической аритмии; достоверное уменьшение толщины межжелудочковой перегородки и диастолического размера левого предсердия. |
|
|
06.2011 Хвороби міокарда
|
|
|
|
| Метою роботи було вивчення особливостей та порівняльна характеристика проявів оксидантного стресу в умовах коронарогенних та некоронарогенних уражень серця. Проведено дослідження сироватки крові хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) та пацієнтів з дилатаційною кардіоміопатією (ДКМП) і хронічним міокардитом (ХМ). Розвиток та вираженість оксидантного стресу були проаналізовані з урахуванням наявності та величини його головних складових, а саме – активації перекисного окиснення ліпідів, посилення процесів вільнорадикального окиснення білків та змін активності ключових антиоксидантних ферментів. Показано, що коронарогенні (ІХС) та некоронарогенні (ДКМП, ХМ) ураження міокарда поєднувалися з розвитком оксидантного стресу. Чіткі та помірні ознаки оксидантного стресу спостерігали у 75 % хворих на ІХС та ДКМП і у 50 % хворих на ХМ. Ознаки оксидантного стресу були найбільш виражені в умовах коронарогенних уражень серця. Встановлену активацію вільнорадикальних окиснювальних реакцій можна розглядати як важливий механізм прогресування патологічних процесів та враховувати при виборі лікарських засобів у схемах лікування пацієнтів. |
|
|
06.2011 Хвороби міокарда
|
|
|
|
| Порушення енергетичного забезпечення функції скоротливого міокарда вивчали на моделі хронічної серцевої недостатності, cтвореної на кролях повторними ін’єкціями субтоксичних доз адреналіну і кофеїну. Дослідження виконано з використанням гістологічних, гістоензимохімічних методик, електронної мікроскопії і морфометрії. У кардіоміоцитах шлуночків вивчали вміст і розподіл глікогену, активність ключових ензимів гліколізу, циклу Кребса і окисно-відновлювального ланцюга, морфофункціональний стан мітохондрій з визначенням кількості лабільних функціональних контактів (коефіцієнта асоціативності) цих органел. Встановлено, що порушення аеробного і анаеробного шляхів відтворення макроергічних фосфатів поєднуються з достовірними змінами коефіцієнта асоціативності, явищами оксидантного стресу, альтеративними змінами органел, у тому числі – пошкодженнями мітохондрій кардіоміоцитів, здатними ініціювати їх апоптоз. |
|
|
08.2011 Хвороби міокарда
|
|
|
|
| Цель исследования – анализ диагностической значимости новых магнитокардиографических маркеров, характеризующих нарушения пространственно-временной организации возбуждения миокарда у больных с поражениями сердечной мышцы, преимущественно воспалительного характера. Обследовано 32 пациента молодого возраста (в среднем (23,0±2,4) года) с диагнозом «острый очаговый миокардит». Контрольную группу составили 34 здоровых добровольца (средний возраст – (36,0±6,4) года). Проанализировано 17 маркеров, отражающих временную организацию возбуждения, и 6 маркеров, характеризующих пространственные особенности возбуждения. Значения большинства биомаркеров различались в обследованных группах с высокой степенью достоверности. Эти различия свидетельствуют об электрической гетерогенности миокарда больных с острым миокардитом. Использование в клинической практике ряда магнитокардиографических маркеров может дать клиницистам эффективное инструментальное средство в дифференциальной диагностике некоронарогенных заболеваний сердца. |
|
|
09.2011 Хвороби міокарда
|
|
|
|
|
|
|
|
