|
 |
Журнал
|
06.2008 Серцева недостатність
|
|
|
|
| В работе представлены результаты украинского многоцентрового (6 клинических центров) открытого исследования клинической эффективности и безопасности пролонгированной левовращающей формы метопролола сукцината у больных с хронической сердечной недостаточностью и систолической дисфункцией левого желудочка (ЛЖ). Выявлено, что прием в течение 12 нед вышеуказанного препарата сопровождается достоверным улучшением эхокардиографических показателей систолической функции ЛЖ, существенным снижением частоты сокращений сердца и эктопической активности желудочков, достоверным (на 25 %) увеличением дистанции 6-минутной ходьбы и улучшением индекса качества жизни по опроснику MHFLQ. Установлено, что повышение фракции выброса ЛЖ на фоне лечения препаратом является дозозависимым. Не было зарегистрировано случаев прекращения лечения испытываемым препаратом, связанного с проявлениями его побочного действия. |
|
|
11.2008 Серцева недостатність
|
|
|
|
| Метою дослідження стало вивчення залежності виживання хворих з клінічно маніфестованою хронічною серцевою недостатністю (ХСН) та систолічною дисфункцією лівого шлуночка (СД ЛШ) від демографічних та деяких загальноклінічних показників. У дослідження включено 267 пацієнтів з наявністю клінічних ознак ХСН та величиною фракції викиду менше 40 %. Некоронарогенну ХСН (дилатаційну кардіоміопатію – ДКМП) спостерігали у 63 (23,5 %) пацієнтів, ішемічну хворобу серця (ІХС) у поєднанні з гіпертонічною хворобою – у 149 (56 %) пацієнтів, ізольовану ІХС – у 55 (20,5 %) осіб. Постійну форму фібриляції передсердь спостерігали у 73 (27,3 %) обстежених хворих, у 199 (74,5 %) пацієнтів зберігався синусовий ритм. Виживання хворих з клінічно маніфестованою ХСН та СД ЛШ протягом 12; 24 та 36 міс становило відповідно 79,1; 64,8 та 59,2 %. Кумулятивне виживання протягом 3 років хворих з ХСН та СД ЛШ залежить від етіології основного захворювання (ДКМП чи ІХС), функціонального класу ХСН, наявності фібриляції передсердь та значення індексу маси тіла і не залежить від віку, статі та давності виникнення ознак ХСН. |
|
|
11.2008 Серцева недостатність
|
|
|
|
Мета роботи – обґрунтувати можливість досягнення високих доз карведилолу й оптимальної дози еналаприлу та визначити ефективність тривалого лікування цими препаратами і триметазидином у хворих з кардіомегалією та хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Обстежено
105 пацієнтів (96 чоловіків та 9 жінок, середній вік (46,61±1,28) року) з кардіомегалією та ХСН ІІА-Б стадії, ІІ–ІІІ функціонального класу за NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка не більше 45 %. Хворих обстежували на початку лікування, при досягненні добових доз карведилолу 50 мг та 100 мг і не раніше ніж через 5 міс після досягнення попереднього етапу. Виявлено, що за рахунок повільного індивідуально підібраного титрування цільових добових доз карведилолу (50 мг) та еналаприлу (20 мг), рекомендованих за даними багатоцентрових плацебо-контрольованих досліджень, вдається досягти у 92,5 та 75,8 % хворих з ХСН. За рахунок повільного титрування (в середньому (12,08±0,99) міс) у 76 % пацієнтів добову дозу карведилолу вдається збільшити до 100 мг, що добре переноситься хворим та не викликає серйозних побічних ефектів. Довготривале (в середньому (9,22±1,13) міс) лікування високими добовими дозами карведилолу (100 мг), еналаприлом (20 мг/добу) та триметазидином (добова доза 70 мг) добре переноситься пацієнтами, не викликає у них серйозних побічних реакцій (гіпотензії, брадикардії, порушень серцевого ритму, порушень провідності, бронхообструкції тощо). Довготривала терапія дає змогу достовірно знизити тижневу дозу фуросеміду та покращити функціональний стан пацієнтів з ХСН, незалежно від її етіології. |
|
|
|
