Пошук

Компанія КРКА є генеральним спонсором електронної версії Українського карділогічного журналу

МЕНЮ

АРХІВ НОМЕРІВ

№ 6 2010

12.2010 Передова
В.М. Коваленко, В.М. Корнацький. Виконання Державної програми боротьби з гіпертензіями в Україні	V.M. Kovalenko, V.M. Kornatsky. Implementation of the State program of fight against arterial hypertension in Ukraine
Проаналізовано виконання Державної програми боротьби з артеріальною гіпертензією в Україні за результатами 10-річного спостереження. Проблема артеріальної гіпертензії є особливо актуальною для України, так як вона посідає перше місце за внеском у смертність від серцево-судинних захворювань та формує підґрунтя для розвитку багатьох хвороб системи кровообігу і ускладнень, які і є найбільш частою причиною смерті. Показано, що виконання профілактичних програм, спрямованих на боротьбу з різними факторами ризику виникнення артеріальної гіпертензії, є реальним механізмом вирішення глобальних проблем у сфері збереження і покращання здоров’я. Вказано на реальну ефективність Державної програми та необхідність продовження розроблених заходів на наступні роки.

12.2010 Серцева недостатність
Л.Г. Воронков, Л.П. Паращенюк, П.М. Бабич. Прогностична значущість показника суми балів Міннесотської анкети якості життя у хворих із хронічною серцевою недостатністю ІІІ функціонального класу за NYHA	L.G. Voronkov, L.P. Paraschenyuk, P.M. Babich. The predictive significance of the total score indices of Minnesota living with heart failure questionnaire in patients with chronic heart failure of III functional class NYHA
З метою вивчення прогнозу виживання впродовж 1, 2, 3 та 5 років, залежно від показника загальної суми балів Міннесотської анкети якості життя (ЯЖ) (МНFLQ), обстежено 554 пацієнти з хронічною серцевою недостатністю (ХСН) ІІІ функціонального класу (ФК) за NYHA. На першому етапі дослідження за допомогою кластерного аналізу (метод k-середніх) здійснювали пошук підгруп пацієнтів, які б не перетиналися за значеннями показника загальної суми балів анкети МНFLQ і водночас вірогідно відрізнялися б за показниками кумулятивного виживання впродовж 1, 2, 3 та 5 років. Зазначені підгрупи були однорідними за такими показниками, як фракція викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ), відсоток хворих, що приймали інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ), відсоток хворих, що приймали b-адреноблокатор (b-АБ), та співвідношення статей. На другому етапі за допомогою регресії Кокса обчислювали відносний ризик летального кінця для кластеру пацієнтів із діапазоном значень сумарного показника ЯЖ, який був асоційований з достовірно гіршим виживанням упродовж кожного із зазначених термінів спостереження. Виявлено залежність довготермінового виживання пацієнтів із ХСН від сумарного показника анкети МНFLQ. Предиктором невиживання пацієнтів із ХСН ІІІ ФК за NYHA протягом 1–5 років спостереження, який не залежить від величини ФВ ЛШ, прийому ІАПФ, b-АБ та статі, є показник анкети МНFLQ 69 балів. Зазначений предиктор є найбільш інформативним щодо прогнозування летальності протягом наступних 12 міс, яка знижується пропорційно до збільшення (від 1 до 5 років) термінів спостереження хворих.

12.2010 Артеріальна гіпертензія
В.А. Бобров, В.И. Зайцева, И.Г. Фирсова. Метаболизм оксида азота и резистентность к инсулину у больных с эссенциальной гипертензией и ремоделированием левого желудочка на фоне длительной антигипертензивной терапии	V.A. Bobrov, V.I. Zaytseva, I.G. Firsova. Nitric oxide metabolism and insulin resistance in patients with essential hypertension with signs of left ventricular remodeling under the influence of antihypertensive drug therapy
Целью исследования было изучить уровень конечных метаболитов оксида азота (NO) и показатели инсулинорезистентности (ИР), их взаимосвязь со структурно-функциональными параметрами левого желудочка (ЛЖ) у больных с эссенциальной гипертензией (ЭГ) и ремоделированием ЛЖ в динамике в группах лечения эналаприла малеатом и лозартаном; провести сравнительный анализ влияния терапии этими препаратами на вышеназванные показатели. Обследовано 40 больных (25 мужчин и 15 женщин) с мягкой и умеренной ЭГ. Индекс массы тела составил (30,11±3,38) кг/м². Пациенты были рандомизированы на две группы: в первой (n=21) получали лозартан в суточной дозе 50–100 мг, во второй (n=19) – эналаприла малеат в дозе 20–40 мг. Всем пациентам исходно и через 24 нед терапии были проведены обследования: общеклинические, суточное мониторирование артериального давления, допплерэхокардиография, дуплексное сканирование общих сонных артерий с определением толщины комплекса интима-медиа, проба потокзависимой (эндотелийзависимой) вазодилатации (ЭЗВД) по методике D.S. Celermajer и соавт. В сыворотке венозной крови определяли уровень стабильных метаболитов NO (нитратов-нитритов), глюкозы, инсулина c расчетом индекса НОМА, общего холестерина, триглицеридов. Длительная терапия эналаприлом и лозартаном у больных с ЭГ при эквивалентном эффективном контроле уровня артериального давления сопровождалась улучшением ЭЗВД и ограничением гиперпродукции метаболитов NO в равной степени. По результатам эхокардиографии выраженность гипертрофии и диастолической дисфункции ЛЖ уменьшалась более значимо при лечении лозартаном. На фоне длительного лечения эналаприлом и лозартаном отмечены позитивные изменения углеводного обмена и состояния ИР, более выраженные для лозартана: после 24 нед терапии уровень НОМА уменьшился на 33 % (Р=0,004).

12.2010 Артеріальна гіпертензія
Ю.Н. Сиренко, К.В. Михеева. Оценка показателей артериального давления у пациентов с синдромом обструктивного апноэ сна	Yu.N. Sirenko, K.V. Mikheeva. Evaluation of parameters of blood pressure in patients with sleep obstructive apnea syndrome
В статье проведено сравнение показателей артериального давления (АД) по данным офисного измерения и суточного мониторирования артериального давления и эхокардиографических показателей у пациентов с синдромом обструктивного апноэ-гипопноэ сна (СОАГС) и здоровых лиц из группы контроля. Также выполнен сравнительный анализ аналогичных показателей у пациентов с СОАГС различных степеней тяжести. Выявлены более высокие показатели АД у пациентов с СОАГС, чем в группе контроля, а также более высокие показатели АД у пациентов с СОАГС высокой степени тяжести. Также зарегистрировано ухудшение эхокардиографических показателей у пациентов с СОАГС, а также с СОАГС высокой степени тяжести.

12.2010 Артеріальна гіпертензія
В.Б. Безродний. Взаємозв’язок функціонального стану нирок з добовим профілем артеріального тиску, показниками вуглеводного та ліпідного обміну у хворих на гіпертонічну хворобу	V.В. Bezrodny. Relationship between renal function and circadian rhythm of blood pressure, carbohydrate and lipid metabolism in hypertensive patients
З метою визначення взаємозв’язку функціонального стану нирок з добовим профілем артеріального тиску (АТ), показниками вуглеводного та ліпідного обміну обстежено 98 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II–III стадії, 1–2-го ступеня. Усім пацієнтам проводили офісне вимірювання та добове моніторування АТ. Визначали вміст ліпідів, сечової кислоти та рівень С-реактивного протеїну (СРП) у плазмі крові, а також швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) за кліренсом ендогенного креатиніну та рівень мікроальбумінурії. Встановлено, що у хворих на ГХ погіршення функціонального стану нирок асоціюється з порушенням добового ритму АТ за типом non-dipper, збільшенням варіабельності систолічного АТ за добу, хронічним гемодинамічним перевантаженням протягом доби: найбільш тісний кореляційний зв’язок ШКФ встановлено із середньонічними значеннями систолічного АТ за всі періоди доби та із середньодобовим діастолічним АТ (r=-0,384, Р<0,001). У хворих на ГХ виявлено достовірну зворотну кореляцію ШКФ з індексом НОМА (r=-0,417; Р<0,001), вмістом інсуліну і глюкози в плазмі крові натще (r=-0,248, Р<0,05; r=-0,397, Р<0,001 відповідно) та рівнем інсуліну на 60-й хвилині глюкозотолерантного тесту (r=-0,308; Р<0,001). Підвищення рівнів сечової кислоти, тригліцеридів та СРП в плазмі крові у хворих на ГХ пов’язано з поглибленням проявів гіпертензивної нефропатії (сповільнення ШКФ та підвищення рівня мікроальбумінурії). Гіпертензивна нефропатія у хворих на гіпертонічну хворобу асоціюється з порушеннями ліпідного обміну – підвищенням у плазмі крові рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та тригліцеридів.

12.2010 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
Е.Г. Несукай. Лечение стабильной стенокардии в Украине: исследование КЛАССИКА	E.G. Nesukay. Stable angina pectoris treatment in Ukraine: CLASSICA trial
Исследование КЛАССИКА («Наиболее эффеКтивная комбинация антиангинаЛьных препАратов в лечении пациентов Со СтабИльной стеноКАрдией»), в котором приняли участие 144 врача-кардиолога из 34 городов Украины, состояло из двух частей – эпидемиологической и клинической. При анализе 1423 карт пациентов со стабильной стенокардией напряжения было выявлено, что изученная популяция включала пациентов с высоким/очень высоким сердечно-сосудистым риском, нередко – с длительной ишемической болезнью сердца и осложнениями (инфарктом миокарда), с множественной сопутствующей патологией, неудовлетворительным контролем симптомов стенокардии, факторов риска (масса тела, частота сокращений сердца, уровень липидов), недостаточной частотой проведения коронаровентрикулографии и процедур реваскуляризации. Для решения вопроса об оптимальной комбинации антиангинальных препаратов для лечения стенокардии был проведен анализ эффективности в группах лечения: оригинальный триметазидин MR + b-адреноблокатор (1-я группа, n=400); оригинальный триметазидин MR + b-адреноблокатор + нитрат длительного действия (2-я группа, n=691); оригинальный триметазидин MR + b-адреноблокатор + блокатор кальциевых каналов (3-я группа, n=122). Анализ результатов показал, что применение оригинального триметазидина MR существенно уменьшает количество приступов стенокардии и потребление нитратов короткого действия в неделю у пациентов с сохраняющимися приступами стенокардии напряжения во всех группах лечения. Максимальная эффективность дополнительного назначения оригинального триметазидина MR была продемонстрирована у пациентов с тяжелой стенокардией напряжения (7 и более приступов в неделю). Комбинированное назначение нитратов длительного действия или блокаторов кальциевых каналов с b-адреноблокаторами не приводит к дополнительному уменьшению частоты приступов стенокардии в неделю по сравнению с лечением b-адреноблокатором и оригинальным триметазидином MR.

12.2010 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
Л.П. Терешкевич. Корекція системних метаболічних порушень у ранній післяінфарктний період	L.P. Tereshkevych. Treatment of systemic metabolic disorders in patients in early postinfarction period
Відновлення толерантності до фізичного навантаження є одним з головних критеріїв ефективності лікування в ранній післяінфарктний період і головною метою реабілітаційних заходів. Важлива роль у цьому аспекті належить корекції метаболічних порушень. Обстежено 105 хворих з гострим інфарктом міокарда, спостереження за ними вели упродовж 6 міс. Усі хворі були розподілені на дві групи залежно від призначеної терапії: 1-ша група включала 50 пацієнтів, що отримували базисну терапію і еналаприл; 2-га група – 55 хворих, яким додатково до базисного лікування призначали периндоприл. Усім пацієнтам визначали показники ліпідного та вуглеводного обміну, активності системного запалення та оксидантного стресу, а також коронарний резерв за даними велоергометрії. Було встановлено, що зниження толерантності до фізичного навантаження обумовлене не тільки розміром інфаркту міокарда і залишковим атеросклерозом вінцевих артерій, а й значними системними порушеннями рівнів ліпопротеїнів крові, проатерогенними змінами їх профілю, активацією оксидантного стресу. В 2-й групі протягом спостереження в 1,5–2 рази збільшувалася кількість пацієнтів, які досягли розрахункової потужності, що супроводжувалося пригніченням атерогенної модифікації крові, активності системного запалення та інтенсивності оксидантного стресу.

12.2010 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
О.М. Ломаковський. Стан Т-клітинного та гуморального імунітету у хворих на ішемічну хворобу серця з дисліпідемією та оксидантним стресом	О.М. Lomakovsky. Condition of T-cellular and humoral immunity in patients with ischemic heart disease with dyslipidemia and oxidative stress
З метою уточнення патогенетичних складових ішемічної хвороби серця (ІХС) було оцінено зв’язок стану Т-клітинної та гуморальної ланок специфічного імунітету з ліпідним спектром крові та перекисним окисненням ліпідів і білків у 230 хворих на хронічну ІХС (стабільна стенокардія напруження ІІ–ІV функціонального класу). Середній вік пацієнтів становив 56 (49–63) років. Було виявлено, що високий рівень первинних та вторинних продуктів перекисного окиснення ліпідів – дієнових кон’югат та малонового діальдегіду – з одночасним низьким рівнем ферменту антиоксидантної системи захисту каталази (оксидантний стрес) не пов’язаний з ліпідним спектром крові хворих на ІХС. Встановлено, що активність Т-клітинної та гуморальної складових імунного запалення пов’язана з перекисним окисненням ліпідів та білків і слабко асоціюється з порушенням ліпідного обміну у хворих на ІХС зі стабільною стенокардією.

12.2010 Кардіохірургія
Г.В. Книшов, О.В. Левчишина. Вивчення можливого прогресування коронарного атеросклерозу як результату екзогенних втручань: коронарного шунтування та стентування	G.V. Knyshov, O.V. Levchyshyna. Study of possible coronary atherosclerosis progress as a result of outside influences: coronary artery bypass grafting and stenting
Ішемічна хвороба серця, основу якої становить атеросклеротична бляшка, посідає провідне місце у структурі загальної захворюваності та смертності населення всього світу, в тому числі України. З метою лікування цієї патології, поряд з медикаментозною терапією, широко застосовують методики коронарного стентування та шунтування. Проте жоден із цих методів лікування не впливає на причину розвитку атеросклерозу та не блокує його патогенез. Тобто і коронарне стентування, і коронарне шунтування є паліативними методами лікування, які лише на певному етапі здатні поліпшити якість життя пацієнтів та запобігти у них розвитку інфаркту міокарда. Це підтверджує проблема виникнення рецидиву стенокардії у хворих після перенесених раніше операцій прямої реваскуляризації міокарда. Метою нашого дослідження було вивчити вплив екзогенних втручань на частоту, поширеність, швидкість атерогенезу у вінцевих артеріях, які підлягали та не підлягали коронарному стентуванню чи шунтуванню. У дослідження включено 243 пацієнтів, розподілених на групи таким чином: 1) хворі, яким попередньо проводили коронарне стентування (n=103), 2) пацієнти з коронарним шунтуванням без штучного кровообігу в анамнезі (n=105), 3) хворі, яким попередньо проводили коронарне шунтування зі штучним кровообігом (n=35). Проведено ретроспективний аналіз первинних та повторних коронаровентрикулограм пацієнтів у різні терміни після втручань. Медіана віку становила 55 років, медіана терміну спостереження – 29 міс. У результаті дослідження 729 вінцевих артерій у 243 пацієнтів прогресування коронарного атеросклерозу (появу нових та прогресування наявних раніше стенозів) спостерігали у 363 (49,8 %) судинах. Після коронарного шунтування, як довготривалого травматичного фактора, прогресування коронарного атеросклерозу спостерігали у 183 (58,1 %) шунтованих судинах на працюючому серці та у 47 (44,8 %) шунтованих судинах зі штучним кровообігом. Після коронарного стентування цей показник становив 29 (9,4 %). Таким чином, коронарне шунтування, як пошкоджуючий фактор тривалої дії, призводить до появи нових або прогресування наявних раніше стенозів у шунтованих вінцевих артеріях пацієнтів у середньому в 5 разів частіше, ніж у хворих з коронарним стентуванням в анамнезі. Тому черезшкірне коронарне втручання, як короткотривалий поверхневий пошкоджуючий фактор, значно менше впливає на прискорення розвитку коронарного атеросклерозу, ніж коронарне шунтування.

12.2010 Кардіохірургія
Р.Р. Сейдаметов. Тактика хирургического лечения врожденных пороков сердца, сопровождающихся гипоплазией правого желудочка	R.R. Seydametov. The tactics of surgical treatment of congenital heart diseases accompanied by right ventricle hypoplasia
Перед виконанням півторашлуночкової корекції вад серця з гіпоплазією правого шлуночка та інтактною міжшлуночковою перегородкою хірургічна тактика щодо дефекту міжшлуночкової перегородки може бути передбачена до операції або в передперфузійний період на підставі гемодинамічних показників. У хворих з різними вродженими вадами серця з міжшлуночковим компонентом, ускладненими гіпоплазією правого шлуночка, рішення про можливість закриття дефекту міжпередсердної перегородки належить приймати залежно від розмірів тристулкового клапана, або керуючись результатом інтраопераційного тесту з оклюзією дефекту балоном.