|
 |
№ 1 2010
|
02.2010 Інформація
|
|
|
|
|
|
|
02.2010 Інформація
|
|
|
|
|
|
|
02.2010 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
|
|
|
|
| С целью получения данных об уровне диагностики и лечения стенокардии в условиях реальной амбулаторной практики в Украине, а также для оценки эффективности вторичной профилактики проведен скрининг 1700 больных. Среди них в исследование включено 1563 пациента (62,5 % мужчин и 34,5 % женщин), обратившихся за медицинской амбулаторной помощью по поводу приступов в области грудной клетки, верифицированных врачами как эпизоды стенокардии. Мужчины возрастной категории 40–60 лет составили 61 %, среди женщин основная часть обратившихся (59 %) были старше 60 лет. Выявлены следующие факторы риска: ожирение имели 10,2 % пациентов, доля курящих мужчин составила 24,6 %, женщин – 3,25 %, регулярные физические нагрузки имели 19,5 % больных. Среди обследованных чаще всего встречались артериальная гипертензия (81,6 %), сердечная недостаточность (61,8 %), сахарный диабет (20 %). На момент включения в исследование 75,8 % пациентов получали антитромбоцитарные препараты, 50,2 % – статины, 64,9 % – бета-адреноблокаторы, 56,5 % – ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, 51,9 % – нитраты длительного действия, 18,1 % – антагонисты кальция, 3,2 % – молсидомин, 1,9 % – ивабрадин, 9,5 % – триметазидин MR. Установлено, что адекватность постановки первичного диагноза ишемической болезни сердца (ИБС) в большинстве случаев соответствует современным стандартам; в диагностике ИБС и/или оценке эффективности профилактических вмешательств недостаточно широко используется коронароангиография, большинство больных со стенокардией, обращающихся за медицинской помощью, относятся к категории высокого риска больных с ИБС работоспособного возраста; в лечении пациентов с высоким сердечно-сосудистым риском недостаточно полно используются возможности современной фармакотерапии. |
|
|
02.2010 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
|
|
|
|
| Мета роботи – оцінити вплив додавання клопідогрелю до терапії ацетилсаліциловою кислотою (АСК) у хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) без елевації сегмента ST з аспіринорезистентністю, діагностованою за допомогою агрегації з арахідоновою кислотою, на показники агрегації тромбоцитів з різними індукторами та клінічний перебіг захворювання. У дослідження включили 74 хворих з ГКС без елевації сегмента ST, які до часу госпіталізації протягом щонайменше 6 міс приймали АСК у дозі 75–160 мг. За результатами виконання агрегації тромбоцитів з індуктором арахідоновою кислотою були виділені хворі з аспіринорезистентністю (n=26) та без неї (n=49), які, в свою чергу, були розділені на підгрупи за призначеною терапією. Для аналізу клінічного перебігу протягом 21 доби або до часу виписки оцінювали частоту тяжких ускладнень ГКС: пароксизмальної або персистуючої фібриляції передсердь, стійкої шлуночкової тахікардії або фібриляції шлуночків та нефатального (ре-інфаркту міокарда). Встановлено, що подвійна антитромбоцитарна терапія у хворих з біохімічною АР порівняно з монотерапією АСК, сприяє більш значному зменшенню спонтанної агрегації, що асоціюється зі зменшенням сумарної частоти нефатальних (ре-)інфарктів міокарда і випадків смерті на 21-шу добу на 27,7 %. Ефективність подвійної антитромбоцитарної терапії АСК та клопідогрелем у хворих на ГКС може бути обумовлена впливом останнього не лише на рецептори аденозинфосфату, а й на деякі рецептори тромбоцитів. |
|
|
02.2010 Атеросклероз, ішемічна хвороба серця
|
|
|
|
| Метою роботи було показати та проаналізувати вплив гіперглікемії при цукровому діабеті (ЦД) 2-го типу на ультраструктуру моноцитів венозної крові у хворих з нестабільною стенокардією. Обстежено 38 пацієнтів віком 48–71 рік з ЦД 2-го типу різного ступеня тяжкості та нестабільною стенокардією і 11 хворих без ЦД. Дослiдження ультраструктури моноцитів проводили в усiх обстежуваних пацiєнтiв за допомогою електронного мікроскопа при збільшенні від 3000 до 5000 разів. Показано, що наявність ЦД 2-го типу призводить до виникнення дегенеративних змін у моноцитах, а також появи секреторних моноцитів-макрофагів, здатних продукувати запальні цитокіни та викликати дестабілізацію ішемічної хвороби серця. Особливо виражені зміни в моноцитах спостерігали при ЦД 2-го типу тривалістю більше 10 років, що супроводжувалося також тяжким перебігом нестабільної стенокардії. |
|
|
02.2010 Артеріальна гіпертензія
|
|
|
|
Для оцінки можливих причин недостатнього контролю артеріального тиску (АТ) оцінені результати лікування протягом 3 міс пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) лікарями загальної практики в різних містах України. У дослідження залучено 10 158 пацієнтів у 62 містах України та 531 лікаря. Лікарі мали змогу лікувати хворих на свій розсуд переважно препаратами вітчизняного виробництва. На початку дослідження та через 3 міс терапії пацієнти мали відповісти на запитання щодо їх способу життя та анкети для визначення прихильності до лікування X. Girerd (2001). Кожні 4 тиж проводили реєстрацію побічних явищ та вимірювали АТ, на підставі цього коригували лікування. На початку дослідження 23 % пацієнтів мали прихильність  80 %, 33,7 % – 50–79 % та 43,3 % – < 50 %. Через 3 міс 32,1 % мали прихильність 80 %, 39,2 % – 50–79 % та лише 28,7 % – < 50 %. Цільового АТ було досягнуто у 58,9 % пацієнтів. Пацієнти, у яких не досягли цільового АТ, були старшими, мали вищий рівень АТ на початку дослідження, частіше мали інсульт або інфаркт міокарда в анамнезі, вторинну АГ та нижчий рівень прихильності до лікування, ніж пацієнти, у яких досягли цільового АТ. Також вони мали нижчий рівень освіти, рідше виконували фізичні навантаження та менше вживали у їжу свіжі овочі та фрукти. |
|
|
02.2010 Артеріальна гіпертензія
|
|
|
|
| Обстежено 56 хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕАГ) ІІ стадії і 18 здорових осіб. Для визначення типу сольової реакції артеріального тиску (АТ) на сольове навантаження користувалися балансовим протоколом. Для дослідження натрійуретичної функції нирок застосовували кліренс-методи. Солерезистентна ЕАГ характеризувалася збереженою натрійуретичною функцією нирок, тому перехід до високосольового раціону не супроводжувався в таких пацієнтів затримкою позаклітинної рідини і підвищенням АТ. Солечутливій ЕАГ було властиве погіршення натрійуретичної функції на тлі високосольового раціону, який збільшував клубочкову фільтрацію та посилював проксимальну реабсорбцію іонів натрію. Це спричинювало ретенцію позаклітинної рідини, посилення гіперволемії і зростання рівня АТ. У хворих на ЕАГ з парадоксальною реакцією АТ на сольове навантаження низькосольовий раціон збільшував натрійурез внаслідок недостатньої реабсорбції іонів натрію в проксимальних і дистальних канальцях нефрону. В результаті, незважаючи на різке зниження клубочкової фільтрації, знижувався об'єм позаклітинної рідини, формувалася гіповолемія і підвищувався АТ. Перехід до високосольового раціону коригував у цих пацієнтів натрійуретичну функцію нирок, відновлював об'єм позаклітинної рідини і знижував АТ. |
|
|
02.2010 Аритмії серця
|
|
|
|
| Цель исследования состояла в определении предикторов рецидива фибрилляции предсердий (ФП) через 6 мес после кардиоверсии у пациентов с персистирующей ФП на основании клинико-анамнестических параметров, по данным трансторакальной и чреспищеводной эхокардиографии. В исследование включили 122 пациента с персистирующей формой ФП неклапанного происхождения, которым планировалось восстановление синусового ритма. После проведения плановой кардиоверсии синусовый ритм восстановился у 114 (93,4 %) пациентов, у 8 (6,6 %) пациентов кардиоверсия была неэффективной. Из 114 пациентов с успешной кардиоверсией синусовый ритм через 6 мес сохранился у 74 (64,9 %), рецидив ФП через 6 мес был зарегистрирован у 40 (35,1 %) пациентов. Вероятность рецидива ФП зависела от возраста, наличия и степени тяжести артериальной гипертензии, сердечной недостаточности, сахарного диабета, перенесенного острого нарушения мозгового кровообращения / транзиторной ишемической атаки, а также от функционального состояния ушка левого предсердия, но не самой камеры левого предсердия. Сохранение синусового ритма через 6 мес ассоциировалось с достоверным улучшением показателей структурно-функционального состояния миокарда и центральной гемодинамики. |
|
|
02.2010 Аритмії серця
|
|
|
|
| Цель исследования – оценить роль эктопической активности миокарда в прогнозировании риска возникновения рецидивов фибрилляции предсердий (ФП). В исследование включены 72 пациента (44 мужчины и 28 женщин, средний возраст (58,6±8,5) года) с умеренной артериальной гипертензией и стабильной ишемической болезнью сердца, имевшие в анамнезе пароксизмы ФП и синусовый ритм на момент начала исследования. Исходно всем пациентам проводили суточное мониторирование ЭКГ. За период наблюдения у 38 (56 %) пациентов (1-я группа) возникли рецидивы ФП, у остальных 30 (44 %) больных (2-я группа) сохранялся синусовый ритм. При многофакторном логистическом регрессионном анализе достоверными (P<0,05) факторами риска рецидивов аритмии были средняя частота сокращений сердца (ЧСС) > 78 в 1 мин (отношение шансов (ОШ) 1,23; доверительный интервал (ДИ) 1,02–2,06), максимальная ЧСС > 136 в 1 мин (ОШ 1,26; ДИ 1,06–1,42), суточное количество одиночных наджелудочковых экстрасистол > 68 (ОШ 1,14; ДИ 1,03–1,18) и эпизодов групповой наджелудочковой эктрасистолии > 5 (ОШ 1,24; ДИ 1,16–1,48). Таким образом, высокая ЧСС и эктопическая активность предсердий являются независимыми факторами риска рецидивов ФП. |
|
|
02.2010 Кардіохірургія
|
|
|
|
| Турбулентный кровоток, возникающий в левом желудочке на фоне изменения его функциональной архитектоники (вследствие острого инфаркта миокарда), стереометрии и асинергии сокращения, создает условия для образования внутриполостных тромбов. Этот процесс может осложниться развитием инфекции в виде абсцесса в стенке левого желудочка, пристеночного эндокардита или тромбэндокардита. Представлен опыт хирургического лечения больных с гемодинамически значимой постинфарктной аневризмой левого желудочка, осложненной развитием тромбэндокардита. |
|
|
|
