|
08.2009 Передова
|
|
|
|
| 2009 рік оголошено в Україні роком профілактики та вдосконалення лікування гострого інфаркту міокарда (Постанова Верховної Ради № 873-VI від 15.01.09). Формальним приводом для цього став 100-річний ювілей прижиттєвої діагностики інфаркту міокарда видатними вітчизняними вченими В.П. Образцовим та М.Д. Стражеском. Утім, це також привід ще раз привернути увагу до найважливішої проблеми сучасної кардіології, питання її профілактики, вдосконалення діагностики, організації допомоги та впровадження сучасних стандартів лікування інфаркту міокарда в клінічну практику. |
|
|
08.2009 Проблемні статті
|
|
|
|
| Статья посвящена новому направлению в клинической кардиологии – использованию хирально чистых лекарственных средств. Главным преимуществом подобной терапии является возможность использования более низких доз препаратов без потери клинической эффективности, а также повышение безопасности и снижение риска развития побочных реакций. Рассмотрены особенности фармакологии S-изомеров амлодипина и метопролола и результаты пилотных исследований этих препаратов. Приведены результаты собственного исследования эффективности и переносимости терапии с использованием S-метопролола у больных с ишемической болезнью сердца, стабильной стенокардией ІІ–ІІІ функциональных классов. |
|
|
08.2009 Серцева недостатність
|
|
|
|
| Cочетание старения населения и повышения выживания после острого инфаркта миокарда привело к быстрому увеличению количества пациентов с хронической сердечной недостаточностью, а также к одновременному увеличению числа случаев госпитализации по поводу декомпенсированной сердечной недостаточности. В данной работе у 116 больных проведен анализ клинико-анамнестических характеристик и данных инструментальных исследований. Главным критерием включения в исследование было наличие показаний для назначения внутривенных петлевых диуретиков. Проведен анализ причин, приводящих к госпитализации, медикаментозного лечения на амбулаторном и госпитальном этапах, а также возрастных аспектов декомпенсированной сердечной недостаточности. |
|
|
08.2009 Серцева недостатність
|
|
|
|
| Обстежено 391 хворого на хронічну серцеву недостатність (ХСН), спричинену ішемічною хворобою серця (ІХС) (n=265) та дилатаційною кардіоміопатією (ДКМП) (n=126), із систолічною дисфункцією лівого шлуночка (СДЛШ) (фракція викиду < 40 %), ІІ–IV функціональних класів за критеріями NYHA. Метою роботи стало порівняння основних показників структурно-функціонального стану серця та периферійного кровотоку в пацієнтів з ХСН, зумовленою ДКМП та ІХС, у тому числі у поєднанні із супутньою артеріальною гіпертензією (АГ). У ході дослідження встановлено, що для хворих на ХСН, зумовлену ДКМП, із СДЛШ характерна більша дилатація лівого передсердя, більше значення індексів кінцевосистолічного та кінцеводіастолічного об'єму, відношення маси міокарда до кінцеводіастолічного об'єму, менша товщина міжшлуночкової перегородки та задньої стінки лівого шлуночка, менше значення відносної товщини стінок порівняно із значеннями відповідних показників у хворих на ХСН та СДЛШ, зумовлену ІХС. Ці відмінності значною мірою пояснюються супутньою АГ у групі хворих на ІХС. Показники, що відображають вплив парасимпатичної нервової системи на серцевий ритм, достовірно не відрізняються у групах хворих з ІХС та ДКМП, що свідчить про відсутність впливу етіології ХСН на порушення вегетативної регуляції ритму серця. Хворі на ХСН некоронарогенної етіології характеризуються більш вираженими порушеннями функції ендотелію порівняно з групою хворих на ІХС. Порушення швидкісних параметрів магістрального кровотоку та периферійного опору судин у пацієнтів з ІХС та ДКМП достовірно не відрізняються. |
|
|
08.2009 Артеріальна гіпертензія
|
|
|
|
| Обстежено 199 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ): 153 жінки віком 30–79 років і 46 чоловіків віком 30–69 років. Контрольну групу становили 30 практично здорових жінок. Виявлено негативний вплив віку на розвиток імунозапалення у хворих на АГ, незалежно від статі. При цьому в жінок з АГ критичним періодом для виражених відхилень в імунному статусі є вік 50–59 років, а небезпечним для життя – більше 60 і, особливо, більше 70 років, у чоловіків з АГ – відповідно 40–49 і більше 60 років. Асоціація раннього розвитку АГ з експресією цитокінів у чоловіків пояснює механізми прогресування атеросклерозу в більш ранньому віці, ніж у жінок. |
|
|
08.2009 Артеріальна гіпертензія
|
|
|
|
| Изучали влияние терапии аторвастатином в дозе 10 мг в сутки в течение 2 мес на показатели плазменного гемостаза, систему антикоагулянтов и липидный спектр сыворотки крови у больных с эссенциальной артериальной гипертензией без сахарного диабета. Обследовано 40 больных в возрасте 27–62 лет (в среднем (50,2±6,4) года). Двадцать больных (контрольная группа) получали стандартную антигипертензивную терапию, 20 (основная группа) – на фоне стандартной терапии получали аторвастатин. Состояние гемостаза оценивали по уровню фибриногена, факторов VIII, IX, длительности ХIIа-зависимого фибринолиза, активности антикоагулянтов антитромбина III (АТ III) и протеина С. Установлено увеличение уровней факторов VIII, IX и уменьшение активности АТ III и протеина С. Лечение сопровождалось снижением уровней факторов VIII, IX, восстановлением активности АТ III и протеина С. Терапия аторвастатином уменьшала содержание общего холестерина, холестерина липопротеидов низкой плотности и триглицеридов соответственно на 20, 28,9 и 17 %. Таким образом, добавление аторвастатина к стандартной терапии позволяет снизить высокий тромбогенный риск у больных с эссенциальной артериальной гипертензией без сахарного диабета. |
|
|
08.2009 Артеріальна гіпертензія
|
|
|
|
| Обстежено 56 хворих на есенціальну гіпертензію (ЕГ) ІІ стадії і 18 здорових добровольців. Для визначення типу сольової реактивності артеріального тиску (АТ) користувалися балансовим протоколом. Вивчали нирковий кровотік (допплерографічно) і клубочкову фільтрацію (кліренсовим методом). Гідростатичний тиск у клубочках (PG) і показники сегментарної судинної резистивності нирок розраховували за формулами Gomez. При солерезистентній ЕГ ниркова гемодинаміка є адаптивною і евбаричною: при вживанні будь-якої кількості солі нирковий плазмотік (НПТ) і швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ) залишаються на сталому і нормальному рівні, а гломерули функціонують під звичайним тиском, із звичайним фільтраційним навантаженням. Солечутливі хворі на ЕГ характеризуються мальадаптивною гіперфільтраційною гемодинамікою нирок, залежною від рівня уживаної солі. На тлі низькосольової дієти НПТ, ШКФ, PG i фільтраційна фракція є нормальними. Високосольова дієта спричинює підвищення АТ і зниження НПТ, яке, однак, не може компенсувати збільшення гломерулярного PG. У результаті виникає внутрішньоклубочкова гіпертензія і підвищується фільтраційне навантаження на гломерули (гіперфільтрація). Хворі на ЕГ з парадоксальною сольовою реактивністю демонструють мальадаптивний ішемічний тип ниркової гемодинаміки. Низькосольова дієта поглиблює в них ниркову гіпоперфузію з внутрішньоклубочковою гіпотензією і зниженням ШКФ. Проте і перехід до високосольового раціону, зменшуючи гіпоперфузію та її гломерулярні наслідки, ниркову гемодинаміку повністю не відновлює: клубочки перебувають у стані постійної ішемії, яка погіршує фільтрацію в них. |
|
|
08.2009 Артеріальна гіпертензія
|
|
|
|
| Проведене дослідження дозволило встановити зміни структурно-морфологічних, геометричних, систоло-діастолічних показників ремоделювання лівого шлуночка та параметрів ендотеліальної функції судин у пацієнтів з артеріальною гіпертензією з нормальною, підвищеною та зниженою масою тіла. |
|
|
08.2009 Метаболічні порушення
|
|
|
|
| Порушення гіпофізарно-адреналової системи вважають окремим предиктором метаболічного синдрому, який призводить до зростання серцево-судинної смертності. За даними МОЗ України за 2007 р., більше 3,5 млн осіб в Україні перебувають на диспансерному обліку з різною патологією щитоподібної залози. Частими ускладненнями гіпофункції щитоподібної залози є дисліпідемії, які спостерігаються у 70 % хворих і зумовлюють підвищений ризик раннього розвитку атеросклерозу або загострення ішемічної хвороби серця. Виявлене порушення тканинної чутливості до інсуліну при гіпотиреозі може свідчити про незмінну роль тиреоїдних гормонів у реалізації інсулінової функції. Таким чином, вивчення тиреоїдної дисфункції і особливо формування субклінічного гіпотиреозу дозволить додатково виявити хворих з можливістю формування багатофакторного високого серцево-судинного ризику. З урахуванням тісного зв'язку між наявністю субклінічного гіпотиреозу та розвитком метаболічного синдрому в жінок віком більше 50 років доцільно рекомендувати проведення скринінгового обстеження щодо визначення рівня тиреотропного гормону з метою оцінки необхідності призначення патогенетичної терапії. |
|
|
08.2009 Аритмії серця
|
|
|
|
| Выполнено 279 чреспищеводных электрокардиостимуляций (ЧПЭКС) с целью восстановления синусового ритма при пароксизмах трепетания предсердий (ТП) I типа продолжительностью от 7 до 180 сут. Анамнез аритмии составлял в среднем 3,3 года, продолжительность последнего эпизода – (50,64±2,46) сут. В зависимости от продолжительности пароксизма все больные были разделены на три группы. В 1-й группе (n=126) длительность пароксизма была 8–30 сут, во 2-й группе (n=102) – 31–90 сут и в 3-й группе (n=51) – 91–180 сут. В настоящее время ЧПЭКС является самым эффективным и наиболее безопасным методом кардиоверсии, позволяющим восстановить синусовый ритм у больных с ТП I типа до 90 % случаев независимо от продолжительности пароксизма. Несмотря на почти полугодичное существование аритмии, у обследованных больных не выявлено достоверных изменений показателей внутрисердечной гемодинамики. Следовательно, длительность пароксизма не должна влиять на тактику восстановления синусового ритма. Учитывая вероятность возникновения рецидивов аритмии в связи с формированием устойчивого кольца re-entry, больным с длительными пароксизмами показано обязательное назначение противорецидивной антиаритмической терапии. |
|
