Практичні рекомендації
Рекомендації робочої групи з функціональної діагностики Асоціації кардіологів України і Української асоціації фахівців з ехокардіографії, 2009 р.
Ехокардіографія.
Модератори: чл.-кор. АМН України, проф. В.М. Коваленко (Київ), проф. Ю.А. Іванів (Львів). Члени робочої групи з підготовки рекомендацій: проф. О.Й. Жарінов (Київ), д. мед. н. О.О. Крахмалова (Харків), д. мед. н. Н.Ю. Осовська (Вінниця), к. мед. н. С.І. Деяк (Київ), к. мед. н. С.В. Поташев (Київ)
Національний Конгрес Кардіологів, 2008 р.
Класифікації кардіоміопатій та міокардитів.
В даних класифікаціях враховані зміни, що запропоновані Американською асоціацією серця (ААС) та Європейським Товариством кардіологів (ЄТК).
Рекомендації Української Асоціації Кардіологів, 2008 р.
Профілактика та лікування артеріальної гіпертензії.
Посібник до Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії. Четверте видання, виправлене і доповнене.
Наукова настанова Американської асоціації серця, 2008.
Науково-практичний медичний журнал "Medicine Review" №3 (03), 2008.
Діагностика і лікування резистентної артеріальної гіпертензії.
Весною 2008 року в журналі Hypertension опублікована наукова настанова Американської асоціації серця (American Heart Association, AHA), яка торкається питань діагностики, оцінки, лікування такого складного захворювання, як резистентна артеріальна гіпертензія (РАГ).
В опублікованому документі експерти АНА звертають увагу на ключові проблеми ведення хворих з РАГ - діагностику цієї патології та підходи до її лікування. В діагностиці особливо важливим є визначення причини РАГ (а точніше - сукупність причин, так як у більшості випадків РАГ має поліетіологічну природу), а також віддиференціювати її від псевдорезистентності. Точна діагностика допомагає розробити успішні стратегії лікування. В документі АНА представлені доказові дані з цієї проблеми, однак автори визнають, що прийнятні стратегії ведення хворих визначені переважно із консенсусу експертів.
Повна версія (англійською): http://hyper.ahajournals.org/cgi/reprint/51/6/1403
Консенсус ADA і ACC, 2008.
Науково-практичний медичний журнал "Medicine Review" №3 (03), 2008.
Менеджмент дисліпідемій у пацієнтів високого кардіометаболічного ризику.
В червні 2008 року Американська діабетична асоціація (American Diabetes Association, ADA) і Американське товариство кардіологів (American College of Cardiology, ACC) опублікували консенсус з ведення дисліпідемій у пацієнтів високого кардіометаболічного ризику. У створенні консенсусу приймали участь спеціалісти із різних галузей медицини: кардіологи, ендокринологи, епідеміологи, організатори охорони здоров'я.
Найсуттєвішим нововведенням цього документа є нові цільові рівні основних ліпопротеїнів для пацієнтів високого ризику, що відображає тенденцію останніх років до жорсткіших підходів оцінки ризику і посилення агресивності ліпідознижуючої терапії. Крім цього, автори звертають увагу на перспективніші критерії оцінки атерогенності ліпідного профілю, вказуючи на недостатність орієнтації на такий загальноприйнятий критерій, як рівень холестерину ліпопротеїну низької густини.
Повна версія (англійською): http://care.diabetesjournals.org/cgi/reprint/31/4/811
Проект рекомендацій Асоціації кардіологів України.
Український кардіологічний журнал 2008, додаток 3.
Лікування гострого інфаркту міокарда у пацієнтів з елевацією сегмента ST.
Упродовж останніх 25 років лікування гострого інфаркту міокарда (ГІМ) продовжує зазнавати істотних змін. Упровадження за цей час у клінічну практику методів фармакологічної і механічної реваскуляризації міокарда, інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, блокаторів в-адренорецепторів, нових антитромбоцитарних та антикоагулянтних засобів, статинів суттєво змінило перебіг захворювання та його прогноз.
Оновлення діючих рекомендацій базується на даних доказової медицини, тому належна клінічна практика повинна ґрунтуватися на вагомих доказах, отриманих у рандомізованих клінічних дослідженнях. Слід визнати, що навіть при бездоганному виконанні клінічних досліджень і отриманні на цих засадах нових рекомендацій лікар має право вибору у відповідній клінічній ситуації. Дуже важливим для цього є співвідношення вартості та ефективності лікування, відповідний профіль безпеки, що стає дедалі більш важливим аспектом у прийнятті рішень щодо стратегій лікування.
Рекомендації Європейського товариства кардіологів, 2008 р.
European Heart Journal (2008) 29, 2276-2315
Діагностика та ведення гострої емболії легеневої артерії.
Гостра емболія легеневої артерії (ГЕЛА) належить до невідкладних станів у кардіології. Оклюзія легеневої артерії може привести до гострої, але потенційно зворотної правошлуночкової недостатності, яка загрожує життю пацієнта. Внаслідок неспецифічних клінічних проявів важко діагностувати ГЕЛА. Проте рання діагностика є фундаментальною через високоефективне негайне лікування.
В рекомендаціях чітко описані епідеміологія, сприяючі фактори, причини і патофізіологія ГЕЛА. У цьому документі сфокусовані доступні та обґрунтовані методи діагностики, прогностичної оцінки та лікування ГЕЛА. На відміну від попередніх рекомендацій за 2000 рік, автори вирішили поділити рівні доказовості діагностичних процедур.
Емболія легеневої артерії та тромбоз глибоких вен (ТГВ) – два клінічних прояви венозної тромбоемболії, які мають однакові сприяючі фактори. Переважно ГЕЛА є наслідком ТГВ. Серед пацієнтів із проксимальним ТГВ у 50% спостерігається клінічно асимптомна ГЕЛА при скануванні легень. У 70% хворих з ГЕЛА можна знайти ТГВ нижніх кінцівок при використанні чутливих діагностичних методів.
В рекомендаціях класифіковані сприяючі фактори на ті, що залежні від пацієнта, та на ті, що залежні від обставин. Вирішено також замінити такі терміни, як "масивна", "субмасивна" і "немасивна" емболія легеневої артерії, на оцінку рівня ризику ранньої смертності внаслідок ГЕЛА. З практичною метою основні маркери ризику для стратифікації ризику ГЕЛА поділені на 3 групи: 1) клінічні (шок, гіпотензія); 2) маркери дисфункції правого шлуночка (дилятація, гіпокінезія чи перевантаження тиском ПШ при ехокардіографії, дилятація ПШ при спіральній комп'ютерній томографії, підвищення BNP чи NT-proBNP, підвищення тиску в ПШ при катетеризації правих відділів серця); 3) маркери пошкодження міокарда (позитивні кардіальні тропоніни Т чи І).
Негайна клінічна оцінка наявності чи відсутності клінічних маркерів дозволила стратифікувати емболію легеневої артерії на високого ризику та не високого ризику. В рекомендаціях також наведені канадська шкала Wells і переглянута шкала Geneva для оцінки клінічної ймовірності ГЕЛА. Детально описана діагностична стратегія та алгоритми для пацієнтів високого та не високого ризику розвитку ГЕЛА з використанням сучасних, удосконалених методів діагностики з описанням їх діагностичної цінності, чутливості, специфічночті та місця застосування. Таким чином, автори більше не вважають ангіографію легень за золотий стандарт у діагностиці ГЕЛА.
Тактика лікування розроблена окремо для пацієнтів високого та не високого ризику ГЕЛА. Висвітлені покази та застереження щодо таких лікувальних заходів, як тромболізис, хірургічна емболектомія легеневої артерії, черезшкірна катетерна емболектомія і фрагментація, імплантація венозних фільтрів, застосування антикоагулянтів і засобів підтримки кровообігу та дихання. Розглянуті питання довготривалої антикоагулянтної терапії та вторинної профілактики ГЕЛА. В рекомендаціях також описані специфічні проблеми, такі як вагітність, малігнізація, тромби правого серця, гепарин-індукована тромбоцитопенія, хронічна тромбоемболічна легенева гіпертензія та нетромботичні емболії легеневої артерії.
Повна версія (англійською): http://www.escardio.org/guidelines-surveys/esc-guidelines/GuidelinesDocuments/guidelines-APE-FT.pdf
Рекомендації Європейського товариства кардіологів, 2008 р.
European Heart Journal (2008) 29, 2388-2442
Діагностика та лікування гострої та хронічної серцевої недостатності.
Ці рекомендації є розвитком і переглядом рекомендацій, опублікованих в 1995, 1997, 2001 і 2005 роках. З’явилось багато нової інформації щодо лікування серцевої недостатність (СН). Метою цього документа є забезпечення практичними рекомендаціями з діагностики, оцінки та лікування гострої та хронічної СН. Рекомендації спрямовані на підтримку практикуючих лікарів та інших працівників охорони здоров’я у веденні пацієнтів з СН. Основою цих рекомендацій є задокументовані та опубліковані докази щодо діагностики, ефективності та безпечності терапевтичних втручань при розвитку СН.
СН - це синдром, який включає наступні ознаки: симптоми СН (задишка в спокої чи при навантаженні, і/або втома); ознаки затримки рідини в організмі; об'єктивні докази порушення структури чи функції серця в спокої. Перевагою визначення СН в цьому документі є його практичне застосування, що дозволяє застосувати точніший підхід в клінічній практиці, епідеміологічних дослідженнях чи клінічних випробуваннях.
В рекомендаціях чітко описані основні та спільні клінічні прояви СН. Подана корисна класифікація, яка включає поділ СН на вперше виниклу, транзиторну і хронічну. В цьому документі автори вибрали термін "серцева недостатність із збереженою фракцією викиду" для визначення діастолічної СН. Широко використовуються 2 класифікації з оцінки важкості СН: 1) функціональний клас за NYHA (базується на симптомах і фізичній активності пацієнта); 2) стадії СН за АСС/АНА (базується на структурних змінах серцевого м'яза). В контексті розвитку гострого інфаркту міокарда подані класифікації Killip і Forrester.
В рекомендаціях описані типові зміни лабораторних показників, електрокардіографії, рентгенографії органів грудної клітки, ехокардіографії та додаткових неінвазивних та інвазивних методів дослідження. Особливу увагу в діагностичному алгоритмі СН приділяється визначенню рівнів натріуретичних пептидів (BNP, NT-proBNP).
Щодо лікування СН, то особиста поведінка хворого та його обізнаність є запорукою успішного лікування та прогнозу. В рекомендаціях чітко вказані основні покази, протипокази, дозування та можливі побічні ефекти різних фармакологічних та хірургічних засобів із врахуванням класу та рівня доказовості. Коротко окреслено ведення пацієнтів із СН та аритміями, артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом, нирковою дисфункцією, хронічними обструктивними захворюваннями легень, анемією, кахексією,подагрою та вродженою СН.
Гостра серцева недостатність (ГСН) – це швидкий початок чи зміна ознак і симптомів СН, що потребує негайного лікування. В документі представлена клінічна класифікація ГСН: декомпенсована хронічна СН, набряк легень, гіпертензивна СН, кардіогенний шок, ізольована правощлуночкова СН, гострий коронарний синдром і СН. Подана діагностика та ведення пацієнтів з ГСН з рекомендаціями щодо застосування кисню, неінвазивної вентиляції, морфіну, петлевих діуретиків, вазодилятаторів, інотропних засобів, вазопресорів. Наведена стратегія лікування хворих з ГСН відповідно до систолічного артеріального тиску та тиску наповнення лівого шлуночка.
Повна версія (англійською): http://www.escardio.org/guidelines-surveys/esc-guidelines/GuidelinesDocuments/guidelines-HF-FT.pdf
Оновлені рекомендації АНА/АSA, 2008р.
Науково-практичний медичний журнал "Medicine Review" №2 (02), 2008р.
Профілактика інсультів.
Інсульт - важке і досить поширене захворювання, яке є однією з найчастіших причин смертності та інвалідності серед населення. Особливо актуальна ця проблема для індустріально нерозвинених країн: експерти ВООЗ передбачають, що до 2015р. внаслідок інсультів буде втрачено більше 50 млн. людино-років здорового життя в цілому світі. Поряд з цим ВООЗ підкреслює, що до 80% смертей від захворювань серця, інсульту і цукрового діабету можна попередити.
Основним приводом для оновлення рекомендацій є нові доказові дані, які торкаються застосування антитромбоцитарних засобів для профілактики інсультів у пацієнтів із некардіоемболічним ішемічним інсультом чи транзиторною ішемічною атакою в анамнезі, а також статинів для вторинної профілактики інсультів.
Повна версія (англійською): http://stroke.ahajournals.org/cgi/reprint/39/5/1647.pdf
Нові стандарти від ADA, 2008р.
Науково-практичний медичний журнал "Medicine Review" №2 (02), 2008р.
Цукровий діабет і профілактика серцево-судинних захворювань.
Американська діабетична асоціація (American Diabetes Association, ADA) на початку 2008р. видала нову версію практичних рекомендацій із ведення цукрового діабету (ЦД). Рекомендації торкаються всіх актуальних питань діабетології - скринінг, діагностику, лікування і профілактику ЦД, тактику ведення пацієнтів з діабетичними ускладненнями, проблему самоконтролю та інших важливих аспектів. Документ опублікований у січневому номері журналу Diabetes Care за 2008р.
В цьому огляді представлені рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань відповідно до оновлених стандартів ADA. Основний акцент в рекомендаціях скерований на зниження загального кардіоваскулярного ризику.
Повна версія (англійською): http://care.diabetesjournals.org/cgi/reprint/31/Supplement_1/S12.pdf
Нові рекомендації AНA, 2008р.
Науково-практичний медичний журнал "Medicine Review" №2 (02), 2008р.
Профілактика серцевої недостатності.
В кінці квітня 2008р. в журналі Circulation опубліковані нові рекомендації Американської асоціації серця (American Heart Association, AHA) про оновлені підходи до профілактики серцевої недостатності (СН). В новому науковому консенсусі АНА підкреслюється, що проблема СН заслуговує статусу високопріоритетної внаслідок значної захворюваності і смертності від цієї патології. Експерти АНА вважають, що належна профілактика СН відноситься до першочергових задач охорони здоров'я для всіх країн світу. Документ призначений для практикуючих лікарів (загальної практики і кардіологів), вчених (епідеміологів, клінічних дослідників) і організаторів охорони здоров'я.
Повна версія (англійською): http://circ.ahajournals.org/cgi/reprint/117/19/2544.pdf
Робоча група з проблем атеросклерозу та хронічних форм ІХС Асоціації кардіологів України.
Методичні рекомендації з Медикаментозного лікування стабільної стенокардії, 2008 р.
Українські рекомендації з лікування стабільної стенокардії створено на основі відповідних рекомендацій Європейського товариства кардіологів 2006 року. В рекомендаціях використано міжнародну класифікацію доказовості щодо методів лікування. Рекомендації є офіційним документом Української асоціації кардіологів, що був створений з метою стандартизації і покращення медикаментозного лікування хворих на стабільну стенокардію напруження з урахуванням традицій української кардіологічної школи і стану фармацевтичного ринку. Рекомендації призначені для кардіологів, терапевтів, сімейних лікарів, викладачів вищих навчальних закладів.
Наукова настанова AHA/ACC/ESC, 2007р.
European Heart Journal (2007) 28, 3076-3093
Значення ендоміокардіальної біопсії у веденні серцево-судинних захворювань
Значення ендоміокардіальної біопсії (ЕМБ) в діагностиці та лікуванні серцево-судинних захворювань у дорослих і дітей залишається дискусійним, а також широко відрізняється практика серед кардіо-васкулярних центрів. Існує потреба в ЕМБ тому, що специфічні хвороби міокарда, яких об'єднує один прогноз і лікування, рідко діагностуються неінвазивними методами дослідження. Для не спеціалістів існує особлива потреба у знайденні інформованого клінічного рішення щодо ЕМБ із співставленням ризику та цінності процедури, так як у відповідній опублікованій літературі, як правило, описуються специфічні хвороби серця, які діагностовані тільки після ЕМБ. Для вирішення цієї проблеми була скликана багатопрофільна група експертів з кардіоміопатій та серцево-судинної патології Американською асоціацією серця (AHA), Американською колегією кардіологів (ACC) і Європейським товариством кардіологів (ESC). Робоча група ідентифікувала 14 сценаріїв, в кожному з яких оцінюється і порівнюється діагностична, прогностична і терапевтична цінність ЕМБ з ризиком процедури.
Повна версія (англійською): http://www.escardio.org/guidelines-surveys/esc-guidelines/GuidelinesDocuments/guidelines-endomyocardial-biopsy-FT.pdf
Рекомендації Європейського товариства кардіологів, 2007р.
Український кардіологічний журнал 2008, додаток 2.
Основні положення рекомендацій з діагностики та лікування клапанної хвороби серця (набутих вад серця).
Рекомендації присвячені клапанним вадам серця у дорослих і підлітків і не розповсюджуються на вади серця внаслідок ендокардиту та на вроджені вади серця у дорослих, так як Європейським товариством кардіологів вже розроблені відповідні рекомендації з лікування цих хвороб.
Ехокардіографія є основним методом як для підтвердження діагнозу клапанної хвороби серця (КХС), так і для оцінки її важкості та прогнозу. При оцінці важкості КХС необхідно перевіряти послідовність між різними ехокардіографічними вимірами, також як і з анатомією, і механізмами КХС. Також необхідно перевіряти послідовність з клінічною оцінкою.
Повна версія (англійською): http://www.escardio.org/guidelines-surveys/esc-guidelines/GuidelinesDocuments/guidelines-VHD-FT.pdf
Рекомендації ESC, 2007р.
Науково-практичний медичний журнал "Medicine Review" №2 (02), 2008р.
Профілактика серцево-судинних захворювань
Рекомендації Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology, ESC) з профілактики серцево-судинних захворювань (2007р.) замінили відповідні рекомендації 2003р. і розглядаються як одні з базисних програм із розвитку превентивної кардіології в європейських країнах на близьке майбутнє. В оновлених рекомендаціях внесено ряд принципових змін: переглянуті пріоритети і цілі профілактичних заходів; збільшений вклад в профілактику кардіоваскулярної патології з боку лікарів загальної практики і середнього медичного персоналу; посилений акцент на необхідність модифікації способу життя пацієнтів (збільшення фізичної активності, нормалізації маси тіла, боротьби з курінням); переглянуті підходи до оцінки кардіоваскулярного ризику в осіб молодого віку; додані детальніше розділи по таким факторам ризику як стать, частота серцевих скорочень, індекс маси тіла/окружність талії, патологія нирок. Крім цього, рекомендації інформують лікарів про Європейську хартію здоров'я серця (European Heart Health Charter), коротко знайомлять з її цілями та задачами.
Рекомендації АСС/AHA/SCAI, 2007р.
Науково-практичний медичний журнал "Medicine Review" №1 (01), 2008р.
Черезшкірні коронарні втручання
В кінці 2007р. опубліковані оновлення до рекомендацій ACC/AHA/SCAI по черезшкірних коронарних втручаннях (ЧКВ) від 2005р. Інформація про оновлення розміщена в журналах Circulation, Journal of the American College of Cardiology і Catheterization and Cardiovascular Interventions, а також на офіційних сайтах Американського товариства кардіологів (American College of Cardiology, ACC), Американської асоціації серця (American Heart Association, AHA) і Товариства із серцево-судинних втручань та ангіографії (Society for Cardiovascular Angiography and Interventions, SCAI).
Найважливіші зміни торкаються наступних питань: тактика ведення хворих із нестабільною стенокардією та інфарктом міокарда без підйому сегмента ST; діагностичні інструменти для оцінки ризику; критерії відбору хворих для коронарної ангіографії; полегшені ЧКВ; рятувальні ЧКВ; ЧКВ після успішного тромболізису; ЧКВ в осіб, які не підлягали фібринолізу; допоміжна антитромбоцитарна і антикоагулянтна терапія; вторинна профілактика коронарних подій після ЧКВ.
Повна версія (англійською): http://circ.ahajournals.org/cgi/reprint/117/2/261.pdf
Оновлені рекомендації АНА/АСС, 2007р.
Науково-практичний медичний журнал "Medicine Review" №1 (01), 2008р.
Ведення хворих з інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST
В кінці грудня 2007р. з'явилися довгоочікувані оновлення до рекомендацій АНА/АСС по веденню хворих з інфарктом міокарда (ІМ) з підйомом сегмента ST від 2004р. Два великих і авторитетних кардіологічних товариств - Американська асоціація серця (American Heart Association, AHA) і Американське товариство кардіологів (American College of Cardiology, ACC) переглянули доказову базу, приймаючи до уваги дослідження останніх 4 років, і внесли ряд змін до рекомендацій.
Одним із ключових висновків стало те, що найгостріша потреба в боротьбі з ІМ сьогодні - не в ліках і не в нових технологіях, а в удосконаленні системи охорони здоров'я в цілому, від ургентної допомоги до профілактики. Інші оновлення торкаються ряду підходів до фармакотерапії (особливо застосування антитромбоцитарних препаратів і антикоагулянтів), інвазивної стратегії лікування і профілактики. Особливий інтерес представляють застереження щодо призначення ?-блокаторів і нестероїдних протизапальних препаратів у хворих з ІМ.
Повна версія (англійською): http://circ.ahajournals.org/cgi/reprint/117/2/296.pdf
ESC/ACC/AHA/WHF, 2007р.
Науково-практичний медичний журнал "Medicine Review" №1 (01), 2008р.
Нове всесвітнє визначення інфаркта міокарда: в центрі уваги тропонін
Об'єднана робоча група Європейського товариства кардіологів (European Society of Cardiology, ESC), Американської колегії кардіологів (American College of Cardiology, ACC), Американської асоціації серця (American Heart Association, AHA) і Всесвітньої федерації серця (World Heart Federation, WHF) розробила нове всесвітнє визначення інфаркта міокарда (ІМ). Довгоочікуваний консенсус був представлений медичному суспільстві в жовні 2007р. і опублікований на офіційних сайтах АСС, АНА і ЕSC. Згідно до нового консенсусу визначено 5 різних форм ІМ залежно від етіопатогенезу. Червоною ниткою через весь консенсус проходить визначення кардіальних біомаркерів, перш за все тропоніна. Огляд найважливіших аспектів консенсусу починається з опису окремих методик діагностики і закінчується коротким викладом нової класифікації ІМ.
Повна версія (англійською): http://www.escardio.org/guidelines-surveys/esc-guidelines/GuidelinesDocuments/guidelines-universal-MI-FT.pdf
Матеріали рекомендацій з діагностики та лікування цукрового діабету, переддіабету і серцево-судинних захворювань, розроблені Європейським кардіологічним товариством (ESC) і Європейською асоціацією з вивчення цукрового діабету (EASD), 2007р.
Український медичний часопис - № 2 (58) - ІІІ/ІV 2007.
Цукровий діабет і серцево-судинні захворювання
В січні 2007 року увазі кардіологів на інтернет-сайті Європейського кардіологічного товариства були представлені нові рекомендації з діагностики та лікування цукрового діабету (ЦД), переддіабету і серцево-судинних захворювань (ССЗ). ЦД і ССЗ розглядаються як дві сторони однієї медалі: по-перше - ЦД розцінюється як стан, що сприяє розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС); по-друге - у багатьох пацієнтів з ІХС відмічають ЦД чи переддіабетичний стан.
Метою цих рекомендацій є покращення лікувально-профілактичної допомоги пацієнтам з вираженим ЦД і хворим із порушеною толерантністю до глюкози з високим ризиком розвитку ЦД, а також підвищення ефективності терапії ССЗ в описаній популяції.
Асоціація кардіологів України, 2007 р.
За редакцією проф. В.М. Коваленка, проф. М.І. Лутая, проф. Ю.М. Сіренка
Серцево-судинні захворювання: класифікація, стандарти діагностики та лікування
Текст рекомендацій базується на перших українських стандартах надання допомоги кардіологічним хворим. З моменту їх затвердження Наказом № 436 Міністерства охорони здоров'я від 03.07.2006 року вітчизняна кардіологія зробила крок назустріч лікарям і пацієнтам. Ці стандарти було підготовлено за участю усіх провідних спеціалістів-кардіологів України. Розробку документу було почато в 2004 р. під керівництвом тодішнього головного кардіолога МОЗ, члена-кореспондента АМН України, проф. К.М. Амосової. Потім цю роботу було продовжено співробітниками ННЦ "Інститут кардіології імені М.Д. Стражеска" під керівництвом його директора, Головного спеціаліста МОЗ з внутрішніх хвороб, члена-кореспондента АМН України, проф. В. М. Коваленка. Текст стандартів неодноразово проходив громадські обговорення та рецензування на різних рівнях та етапах його підготовки і затвердження. В стандарти увійшли сучасні положення, які довели свою ефективність протягом тривалого періоду їх використання в світовій клінічній практиці. Рекомендації є офіційним документом Української асоціації кардіологів, метою якого є покращення діагностики та лікування серцево-судинних захворювань у нашій країні. Вони призначені для кардіологів, терапевтів, кардіохірургів, сімейних лікарів, а також викладачів вищих медичних навчальних закладів.
Робоча група з проблем атеросклерозу та хронічних форм ІХС Асоціації кардіологів України.
Методичні рекомендації. Дисліпідемії: діагностика, профілактика та лікування, 2007 р.
Серцево-судинні захворювання посідають перше місце в структурі смертності громадян України (62,5 %), причому в переважній більшості випадків основою їх патогенезу є атеросклеротичне ураження кровоносних судин, що зумовлює в 66,6 % розвиток ішемічної хвороби серця (ІХС), а в 21,5 % - цереброваскулярних захворювань. Експериментальні, епідеміологічні і клінічні дослідження, проведені за останні 50 років, виявили тісний зв'язок між порушенням ліпідного спектра (дисліпідеміями) і розвитком атеросклерозу. За даними ННЦ "Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска" АМН України в українській популяції підвищення рівня загального холестерину в працездатному віці відзначається в середньому в 50 % випадків. На теперішній час встановлено прямий кореляційний зв'язок між захворюваністю і смертністю від ІХС, з одного боку, і рівнем холестерину в крові, з іншого, а гіперхолестеринемія, поряд з палінням, ожирінням, артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом і віком визначена головним предиктором розвитку атеросклерозу і його ускладнень.
Європейське товариства кардіологів.
Журнал "Внутрішня медицина" № 1, 2007 р.
Рекомендації з діагностики та лікування стабільної стенокардії, 2006 р.
У 2006 році Європейським товариством кардіологів на чолі з професором Kim Fox були розроблені новітні рекомендації з діагностики та лікування стабільної стенокардії. Уільям Геберден уперше запропонував поняття "стенокардія" ("angina pectoris") у 1772 році для описання "відчуття стискання та неспокою" у грудях, в основному пов'язане з фізичним навантаженням. На сьогодні стабільна стенокардія є клінічним синдромом, що характеризується дискомфортом у грудях, щелепі, лопатці, спині або руках; зумовлюється, як правило, фізичним навантаженням або емоційним перенапруженням і усувається після відпочинку або вживання нітрогліцерину. Оновлення рекомендацій із діагностики та лікування стабільної стенокардії, проведене на чолі з професором Kim Fox, є своєчасним, актуальним, методично обгрунтованим і таким, що в багатьох позиціях може бути впровадженим в Україні.
Європейське товариство кардіологів.
Журнал "Внутрішня медицина" № 2, 2007 р.
Актуальні аспекти ведення пацієнтів з аортальними вадами серця, 2007 р.
Опубліковані нещодавно в журналі European Heart Journal рекомендації Європейського товариства кардіологів по веденню пацієнтів з клапанними хворобами серця (КХС) - Guidelines on the management of valvular heart disease - в нашій крайні викликає особливий інтерес. Ревматичні вади серця у Європі діагностують переважно у молодих емігрантів із країн, що розвиваються, вклад інфекційного ендокардиту залишається незмінним, і, як стверджують експерти, сьогодні домінують КХС дегенеративного ґенезу: частіше трапляються аортальний стеноз і мітральна регургітація, рідше аортальна регургітація і мітральний стеноз. КХС широко розповсюджені, їх механізми прогресування є достатньо вивчені, при цьому велику увагу приділяють супутній патології - атеросклероз, ниркова недостатність, хронічні обструктивні захворювання легень. Основним методом діагностики залишається ехокардіографія, а що стосується клінічних рішень і тактики ведення пацієнтів, то їх визначають із врахуванням доказової бази, які представлені в рекомендаціях. Удосконалення технологій протезування, запровадження перкутанних втручань і встановлення особливостей фармакотерапії відображають актуальність проблеми КХС.
Європейське товариства кардіологів.
Журнал "Внутрішня медицина" № 3, 2007 р.
Рекомендації з діагностики та лікування мітральних вад, 2007
Хоча клапанні хвороби серця (КХС) є менш поширеними в індустріалізованих країнах, ніж ішемічна хвороба серця, серцева недостатність чи артеріальна гіпертензія, ці рекомендації є цікаві з кількох причин: 1) при КХС часто потрібні інтервенційні втручання; 2) зроблений значний поступ в розумінні їх патофізіології; 3) за останні роки змінилась популяція пацієнтів. Краща профілактика стрептококової інфекції привела до зменшення випадків ревматичних уражень клапанів, в той час як збільшилась кількість дегенеративних клапанних хвороб в індустріалізованих країнах. Перше місце посідає аортальний стеноз внаслідок кальцифікації, другою за частотою є мітральна недостатність; 4) стандартом діагностики для оцінки структури і функції серцевих клапанів є ехокардіографія; 5) лікування КХС полягає не лише у протезуванні клапанів, але й інтенсивно впроваджуються реконструктивні і черезшкірні інтервенційні технології.
Європейське товариство кардіологів.
Журнал "Внутрішня медицина" № 5, 2007 р.
Рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань в клінічній практиці.
В рекомендаціях описані практичні аспекти дієтотерапії для ведення хворих з кардіоваскулярною патологією та осіб з різним ступенем ризику щодо розвитку серцево-судинних захворювань. Представлена оцінка індексу маси тіла, окружності талії та співвідношення талія/стегно у хворих з надлишковою масою тіла та ожирінням. Зображене наукове обґрунтування фізичної активності та її вплив на загальний та кардіоваскулярний ризик. Фізичне тренування має широкий спектр сприятливих ефектів, зокрема на атеросклероз, що веде до зниження загальної смертності на 20-25 %. Таким чином оцінка, консультування і підтримка в забезпеченні фізичної активності - суттєві задачі терапевтів, кардіологів та інших працівників охорони здоров'я, діяльність яких пов'язана з попередженням серцево-судинних захворювань.
Європейське товариство гіпертензії та Європейське товариство кардіологів.
Журнал "Внутрішня медицина" № 5, 2007 р.
Основні положення рекомендацій 2007 р. із ведення пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Протягом певного періоду часу Європейське товариство гіпертензії (ESH) та Європейське товариство кардіологів (ESC) приймали рекомендації з ведення пацієнтів з артеріальною гіпертензією, розроблені Всесвітньою організацією охорони здоров'я та Міжнародним товариством гіпертензії, і лише в 2003 році опублікували власні рекомендації, враховуючи специфіку діагностики, оцінки кардіоваскулярного ризику і надання медичної допомоги в країнах Європи. Високо оцінюючи цей документ, експерти відмітили можливість його вдосконалення на обновленій доказовій базі, що і обумовило появу рекомендацій ESH/ESC 2007 р. Підкреслюється рекомендаційний (а не нормативний) характер розробок, їх освітня функція, а також різний рівень доказовості окремих положень, що обумовлено врахуванням даних і рандомізованих, і обсерваційних досліджень, і метааналізів, і критичних оглядів, а також думок експертів.
Рекомендації робочої групи з невідкладної кардіології Асоціації кардіологів України.
Український кардіологічний журнал 2007, додаток 1
Ведення хворих з гострими коронарними синдромами: гострі коронарні синдроми без стійкої елевації сегмента ST.
Гострий коронарний синдром (ГКС) - важлива проблема охорони здоров'я. Летальність протягом 6 міс. унаслідок ГКС без елевації сегмента ST за даними Euro Heart Survey та реєстру GRACE становить 12 %. Проте результати останніх досліджень свідчать про можливість поліпшення короткострокового та тривалого прогнозу при застосуванні клінічної стратегії, яка включає ретельну стратифікацію ризику в поєднанні з використанням сучасних терапевтичних засобів та процедур реваскуляризації у відібраної групи хворих.
Ці рекомендації стосуються ведення пацієнтів з підозрою на ГКС без стійкої елевації сегмента ST. Ведення пацієнтів із стійкою елевацією сегмента ST розглядається у рекомендаціях Асоціації кардіологів України з лікування гострого інфаркту міокарда. Представлені рекомендації розроблено на базі рекомендацій Європейського товариства кардіологів, але з урахуванням реальної клінічної практики в Україні.
Рекомендації засновані на доказах, отриманих у багатьох клінічних дослідженнях, і враховують сучасні знання про ГКС. Ці дослідження проводили у відібраних популяціях пацієнтів з певними клінічними характеристиками, які не завжди відображають реальну клінічну практику лікаря.
Робоча група з діагностики та терапії хронічної серцевої недостатності Європейського кардіологічного товариства.
Український медичний часопис - № 1 (51) - І/ІІ 2006.
Резюме настанови з діагностики і терапії хронічної серцевої недостатності (версія 2005р.)
Ця настанова базується на посібниках з діагностики й лікування хронічної серцевої недостатності (ХСН), опублікованих в 1995, 1997 і переглянутих в 2001р., які цього разу були об'єднані в один документ. Мета цієї настанови - надати оновлений практичний посібник з діагностики, оцінки й лікування при ХСН для використання у клінічній практиці, а також для проведення епідеміологічних досліджень і клінічних випробувань. У цій версії особливу увагу приділено діастолічній функції та серцевій недостатності із збереженою фракцією викиду лівого шлуночка. Основою цієї настанови є документально підтверджені й опубліковані дані з питань діагностики, ефективності та безпеки втручань.
Л.Г. Воронков (модератор), К.М. Амосова, А.Е. Багрій, Г.В. Дзяк, О.І. Дядик, О.Й. Жарінов, Г.В. Книшов, В.М. Коваленко, О.В. Коркушко - робоча група Української асоціації кардіологів.
Український кардіологічний журнал 4/2006
Рекомендації Української асоціації кардіологів з діагностики, лікування та профілактики хронічної серцевої недостатності у дорослих.
Ключові слова: качество жизни, гипертоническая болезнь, ишемическая болезнь сердца, хроническая сердечная недостаточность
Хронічна серцева недостатність (ХСН) є істотною медико-соціальною проблемою, в тому числі в Україні. За даними національних реєстрів європейських країн та епідеміологічних досліджень, поширеність ХСН серед дорослого населення становить 1-5 % та зростає пропорційно до віку, в осіб віком понад 65 років вона становить 10 %. Про серйозність прогнозу клінічно маніфестованої ХСН свідчить те, що приблизно половина таких пацієнтів помирає протягом 4 років, а у хворих з тяжкою ХСН смертність протягом найближчого року сягає 50 %. Лікування хворих з ХСН потребує значних коштів - 1-2 % від загальних витрат на охорону здоров’я в індустріально розвинених країнах, 2/3 з яких припадають на стаціонарне лікування пацієнтів, госпіталізованих з приводу декомпенсації кровообігу. З огляду на сталу демографічну тенденцію, в тому числі і в Україні, до зростання питомої ваги населення старших вікових груп, питання щодо надання медичної допомоги хворим з ХСН набуває дедалі більшої актуальності.
Робоча група: Л.Г. Воронков (модератор), К.М. Амосова, А.Е. Багрій, Г.В. Дзяк, О.І. Дядик, О.Й. Жарінов, Г.В. Книшов, В.М. Коваленко, О.В. Коркушко.
Український кардіологічний журнал 5/2006
Рекомендації Української асоціації кардіологів з діагностики, лікування та профілактики хронічної серцевої недостатності у дорослих.
Дані рекомендації є оригінальним консенсус-документом провідних експертів України з проблеми серцевої недостатності (СН), при підготовці якого враховано зміст відповідного попереднього національного консенсус-документа 2001 р., основні положення чинних рекомендацій з діагностики та лікування ХСН Європейського кардіологічного товариства (2005), окремі позиції відповідних спільних рекомендацій Американської колегії кардіологів та Американської асоціації серця (2005).
У цих рекомендаціях не висвітлюються аспекти патогенезу, діагностики та лікування гострої серцевої недостатності (ГСН), оскільки вони викладені в окремих, присвячених зазначеному клінічному стану, рекомендаціях Європейського кардіологічного товариства та Української асоціації кардіологів.
Рекомендації є офіційним документом Української асоціації кардіологів, метою якого є покращення діагностики та лікування ХСН у нашій країні. Вони призначені для кардіологів, терапевтів, кардіохірургів, сімейних лікарів, а також викладачів вищих медичних навчальних закладів.
Робоча група з гострої серцевої недостатності Європейського кардіологічного товариства.
Український медичний часопис - № 5 (49) - ІX/X 2005
Резюме настанови з діагностики й терапії гострої серцевої недостатності, 2005р.
Гостра серцева недостатність (ГСН) - швидкий розвиток симптомів та ознак внаслідок порушення функції серця. ГСН може відзначатись на фоні попереднього захворювання серця або без нього. Порушення функції серця може бути пов'язане із систолічною або діастолічною дисфункцією, порушенням серцевого ритму або невідповідністю переднавантаження й постнавантаження.
Мета цієї настанови - надати обґрунтування методів діагностики й лікування ГСН у популяції дорослих пацієнтів, представити всі наявні дані з конкретного питання, для того щоб допомогти лікарям оцінити користь і ризик проведення певної діагностичної чи лікувальної процедури.
Робоча група Європейського товариства кардіологів: J.L. Sendon, K. Swedberg, J. McMurray та ін.
Український кардіологічний журнал 2005, додаток 1
Консенсус щодо застосування блокаторів бета-адренергічних рецепторів.
Застосування бета-адреноблокаторів (ББ) має велике значення у лікуванні серцево-судинних захворювань. Ці препарати використовують протягом багатьох років, з огляду на їх антиішемічні, антиаритмічні та антигіпертензивні властивості. Нещодавно користь блокади адренорецепторів була також встановлена у пацієнтів із серцевою недостатністю. Мета цього документа - узагальнити підстави та клінічні докази щодо застосування ББ у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями.
Рекомендації, систематизовані за класами і рівнем доказів, зручні для практичного використання. Цей консенсус відображає погляди Європейського товариства кардіологів і був створений після ретельного аналізу доступних даних. Очікується, що спеціалісти будуть брати до уваги цей документ при прийнятті клінічних рішень. Утім, цей консенсус не виключає індивідуальної відповідальності професіоналів-медиків за відповідні рішення при індивідуалізованому лікуванні своїх пацієнтів, необхідності обговорення цих рішень з пацієнтом і, за необхідності, з особами, які його доглядають.
Робоча група Європейського товариства кардіологів.
Український кардіологічний журнал 2005, додаток 2
Консенсус щодо застосування інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту при серцево-судинних захворюваннях.
Ренін-ангіотензинова система відіграє важливу роль при серцево-судинних захворюваннях. Протягом останнього десятиліття можливі клінічні переваги інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) при різних клінічних станах оцінювали у багатьох дослідженнях. Ці препарати були рекомендовані для лікування серцевої недостатності, гіпертензії, гострого інфаркту міокарда та післяінфарктного кардіосклерозу. Використання рекомендацій, класифікованих за ступенями, є зручним методом подання настанов. Рівень рекомендацій залежить від їх перевірки у клінічних дослідженнях, виконаних у певних групах пацієнтів. Мета цього документа - узагальнити підстави та клінічний досвід застосування ІАПФ у пацієнтів з серцево-судинними захворюваннями.
Робоча група з порушення ритму серця Асоціації кардіологів України.
Український кардіологічний журнал 2005, додаток 4
Проект рекомендацій з проведення електрофізіологічного дослідження і катетерної абляції.
Більше 30 років тому вперше за допомогою електродного катетера була зареєстрована електрична активність пучка Гіса. Це відкриття стало новим кроком в розвитку суттєвих уявлень про механізми порушення ритму і провідності серця. Спочатку ця методика називалася "дослідження пучка Гіса", але в 1970 році (Sheslag і співавт.) затверджений термін "електрофізіологічне дослідження" (ЕФД). З цього часу ЕФД активно розвивається і широко застосовується в клінічній практиці. Застосування ЕФД дає можливість не тільки розглядати і зрозуміти механізми порушення ритму і провідності серця, але й підібрати оптимальну тактику лікування пацієнтів. Сформувались принципово нові уявлення про механізми дії антиаритмічних препаратів. Завдяки активному застосуванню ЕФД в клініці почали активно розвиватися кардіохірургічні методи лікування аритмій, з'явився новий терапевтичний напрямок - катетерна радіочастотна деструкція.
Робоча група з порушення ритму серця Асоціації кардіологів України.
Український кардіологічний журнал 2005, додаток 4
Проект рекомендацій з імплантації електричних пристроїв при порушеннях ритму і провідності серця.
Представлені рекомендації присвячені підходам до застосування імплантованих кардіовертерів-дефібриляторів та електрокардіостимуляторів, але не розглядають терапію аритмій. Хоча застосування електрокардіостимуляторів відносять до класу І рекомендацій (корисно і ефективно), не виключається можливість застосування інших методів лікування, які можуть бути такими ж ефективними. Цей документ узагальнює основні підходи до лікування пацієнта з конкретним порушенням ритму серця.
Проект рекомендацій робочої групи з порушення ритму серця Асоціації кардіологів України.
Український кардіологічний журнал 2005, додаток 4
Синкопальні стани в кардіологічній практиці.
Раптове порушення свідомості - одна з важливих проблем клінічної медицини. Порушення свідомості може бути проявом різноманітних церебральних і соматичних захворювань. Одним з найчастіших варіантів пароксизмальних розладів свідомості є синкопальні стани, що є приступами короткочасної втрати свідомості та порушення постурального тонусу з розладами серцево-судинної та дихальної систем і мають різноманітні патогенетичні механізми.
Проект рекомендацій робочої групи з порушень ритму серця, з атеросклерозу та ішемічної хвороби серця Асоціації кардіологів України.
Український кардіологічний журнал 2005, додаток 4
Амбулаторне холтерівське моніторування ЕКГ.
Холтерівське моніторування (ХМ) ЕКГ надійно ввійшло у клінічну практику лікаря. Без нього в більшості випадків неможлива якісна діагностика порушень ритму серця і контроль ефективності лікування. Цей метод є складовою частиною обстеження хворих з ішемічною хворобою серця. Останнім часом з'явилося багато нових вітчизняних і закордонних холтерівських систем, у яких використовуються різні протоколи дослідження. Часто дослідники по-різному трактують поняття "норми", неоднаково оцінюють ефективність терапії і погіршення стану хворих, як наприклад, прояв проаритмогенного впливу препаратів. Усе це спонукало авторів розробити вітчизняні стандарти щодо проведення ХМ ЕКГ у клінічній практиці.
Проект рекомендацій робочої групи з порушень ритму серця, з невідкладної кардіології Асоціації кардіологів України.
Український кардіологічний журнал 2005, додаток 4
Порушення реполяризації шлуночків серця: механізми виникнення, методи виявлення і клінічне значення.
Актуальність проблеми стратифікації ризику пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, і, у першу чергу, з ішемічною хворобою серця, обумовлена тим, що в наш час захворювання цієї нозологічної групи залишаються провідною причиною смертності у більшості розвинених країн. Значущим для прогнозу чинником є електрична нестабільність міокарда, що відображає схильність міокарда до розвитку небезпечних для життя аритмій. Складовими електричної нестабільності є аритмогенний субстрат (стійкий, нестійкий), який провокують чинники, тригери (шлуночкова екстрасистолія, ішемія міокарда). Негомогенна хвиля деполяризації міокарда, що виникає внаслідок порушення проведення імпульсу в зонах з вираженою ішемією міокарда, призводить до можливості багатократної циркуляції хвилі і розвитку небезпечних для життя порушень ритму серця. Останнім часом велика увага приділяється розробці таких неінвазивних і простих маркерів аритмогенезу, як тривалість інтервалу Q-T, величина його дисперсії (dQ-T) та їх похідні.
Робоча група з порушення ритму серця Асоціації кардіологів України.
Український кардіологічний журнал 2005, додаток 4
Проект рекомендацій з діагностики та лікування суправентрикулярних тахікардій.
Пароксизмальні порушення ритму серця - одна з найгостріших проблем сучасної кардіології. За даними Американської асоціації кардіологів, щорічно вмирає 300 000 - 600 000 осіб від цих аритмій, що складає 1 смерть кожну хвилину. Більшість хворих - це люди працездатного віку. Як правило, до летального кінця у вигляді зупинки кровообігу веде фібриляція шлуночків (75 %), асистолія (20 %) і електромеханічна дисоціація (5 %), при цьому відсоток пацієнтів, які вижили після хоча би однократного епізоду вище перелічених ситуацій, є достатньо невеликим - 19 % від загальної кількості. Проте відносно сприятливіше протікання пароксизмальних порушень серцевого ритму може ускладнювати багато захворювань. Пароксизмальні суправентрикулярні тахіаритмії складають 4/5 від загального числа тахікардій. Вони займають проміжне місце між потенційно летальними аритміями і доброякісними порушеннями серцевого ритму.
За редакцією проф. В.М. Коваленка та проф. М.І. Лутая (2004).
Серцево-судинні захворювання. Класифікація, схеми діагностики та лікування.
Розглянуто класифікацію та номенклатуру основних серцево-судинних захворювань, що відповідають Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду, що набула чинності для статистичного кодування в Україні з 1999р.
Класифікація деяких нозологічних форм серцево-судинних захворювань розроблялася відповідними робочими групами Українського товариства кардіологів та обговорювалася на об`єднаному пленумі кардіологів, ревмвтологів і кардіохірургів (6-8 жовтня, 1999, Київ). VI Національний конгрес кардіологів України (18-21 вересня, 2000, Київ) затвердив її.
Рекомендовані схеми діагностики включають обов`язкові і додаткові лабораторні та інструментальні методи обстеження пацієнтів із сердцево-судинними захворюваннями. У представлених схемах лікування враховані основні принципи медикаментозного лікування, критерії його ефективності, тактика ведення пацієнтів із хворобами системи кровообігу.
Призначено для використання у клінічній практиці, розраховано для лікарів різного медичного профілю.
Третє видання до друку підготувала робоча група з артеріальної гіпертензії Української асоціації кардіологів: Свіщенко Є.П., Багрій А.Є., Єна Л.М., Коваленко В.М., Коваль С.М., І.М.Мелліна, Полівода С.М., Сіренко Ю.М., Смірнова І.П.
Посібник до Національної програми профілактики і лікування артеріальної гіпертензії
Рекомендації Української Асоціації Кардіологів з Профілактики та Лікування Артеріальної Гіпертензії.
Вступ
1. Епідеміологія артеріальної гіпертензії
2.Класифікація, формулювання та кодування діагнозу
3.Обстеження хворого на артеріальну гіпертензію
Методика вимірювання артеріального тиску
Амбулаторне моніторування артеріального тиску
4.Тактика лікаря у разі виявлення артеріальної гіпертензії
5.Лікування хворих на артеріальну гіпертензію
Основні принципи лікування
6.Резистентна артеріальна гіпертензія
7.Злоякісна артеріальна гіпертензія
8.Гіпертензивні кризи
9.Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків
10.Артеріальна гіпертензія у вагітних
11.Артеріальна гіпертензія у хворих похилого віку
12.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та ІХС
13.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та серцевою недостатністю
14.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та цукровим діабетом
15.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та порушенням функції нирок
16.Лікування хворих з артеріальною гіпертензією та церебро-васкулярними захворюваннями
17.Артеріальна гіпертензія та синдром нічного апное
18.Артеріальна гіпертензія у жінок (контрацепція та гормон-замісна терапія)
19.Лікування гіпертензії у хворих з метаболічним синдромом та ожирінням
Додаток: список антигіпертензивних препаратів
Рекомендації робочої групи з інфекційного ендокардиту Європейського товариства кардіологів.
Український кардіологічний журнал 4/2004
Рекомендації з профілактики, діагностики та лікування інфекційного ендокардиту.
Інфекційний ендокардит (ІЕ), якщо його не лікувати, є фатальним захворюванням. Досягнення в діагностиці (передусім завдяки ехокардіографії) і лікуванні (хірургічне втручання під час активного ІЕ) протягом останніх десятиліть дещо покращили прогноз хворих з ІЕ. Причиною високої смертності хворих з ІЕ є пізнє встановлення діагнозу або несвоєчасне терапевтичне втручання. З огляду на це, дуже важливо, щоб а) можливість виникнення ІЕ розглядали на ранніх етапах обстеження у кожного пацієнта з лихоманкою чи септицемією і серцевими шумами; б) ехокардіографію здійснювали без затримки у кожного пацієнта з підозрою на ІЕ; в) була забезпечена співпраця кардіологів, мікробіологів і кардіохірургів при підозрі на ІЕ або при встановленні діагнозу.
Робоча группа Європейського товариства кардіологів.
Український кардіологічний журнал 5/2004.
Рекомендації з діагностики та лікування захворювань перикарда.
Спектр захворювань перикарда включає вроджені дефекти, перикардит (сухий, випітний, випітний констриктивний і констриктивний), новоутворення і кісти. В цих рекомендаціях представлені етіологія та класифікація захворювань перикарда, перикардіальні синдроми (вроджені дефекти перикарда, гострий, хронічний, констриктивний і зворотний перикардити, випіт у перикард і тампонада серця, перикардіальні кісти), особливі форми перикардиту (вірусний, бактеріальний, туберкульозний, перикардит при нирковій недостатності, аутореактивний перикардит і ураження перикарда при системних аутоімунних захворюваннях, синдром посттравматичного серця, постінфарктний перикардит, травматичний випіт у перикард і гемоперикард при розшаруванні аорти, неопластичний перикардит) і рідкісні форми захворювання перикарда (грибковий, радіаційний, медикаментозний і токсичний перикардити, хілоперикард, випіт у перикард при хворобах щитовидної залози, при вагітності).
Третя об'єднана доповідь європейських і міжнародних товариств з профілактики серцево-судинних захворювань в клінічній практиці (складений представниками восьми товариств і експертами).
Український кардіологічний журнал 2004, додаток 1
Європейські методичні рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань.
В рекомендаціях представлена інформація про проблеми профілактики серцево-судинних захворювань (ССЗ) з метою допомоги практичним лікарям в оцінці позитивних і негативних сторін специфічної діагностики та терапії. За останні роки різними європейськими і міжнародними організаціями (Європейським товариством кардіологів, Американською асоціацією серця, Американським коледжем кардіологів та іншими товариствами) представлено велику кількість рекомендацій. Така різноманітність думок поставила під сумнів повноваження і законність методичних рекомендацій, які були розроблені Європейським товариством кардіологів і могли би забезпечити гарантоване прийняття рішення. Це виявилось однією з причин, завдяки якій Європейське товариство кардіологів спільно з іншими організаціями розробило нову редакцію методичних рекомендацій. Європейський Комітет з методичних рекомендацій контролює і координує підготовку нових видань, розробленими цільовими групами і групами експертів.
Робоча група з серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів (2003).
Класифікація хронічної серцевої недостатності. Рекомендації з лікування хронічної серцевої недостатності.
1. Загальні заходи
2. Медикаментозне лікування хронічної серцевої недостатності із систолічною дисфункцією лівого шлуночка
3. Діуретики (салуретики)
4. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту
5. Бета$адреноблокатори
6. Дигоксин
7. Препарати, показані окремим категоріям хворих
8. Хірургічне лікування хронічної серцевої недостатності
9. Лікування хворих із хронічною серцевою недостатністю та збереженою систолічною функцією лівого шлуночка
10. Диспансеризація хворих із хронічною серцевою недостатністю
Третя об'єднана робоча група Європейського товариства кардіологів з профілактики серцево-судинних захворювань в клінічній практиці.
Український кардіологічний журнал 6/2003
Європейські рекомендації з профілактики серцево-судинних захворювань.
Метою розроблених рекомендацій є зниження розвитку вперше виниклих чи повторних клінічних подій, таких як ішемічна хвороба серця, ішемічний інсульт і хвороби периферичних артерій. Основна задача - профілактика інвалідності і ранньої смерті. Саме тому велика увага приділяється зміні способу життя, впливу основних факторів ризику і використанню медикаментозних препаратів у профілактиці серцево-судинних захворювань. Ці рекомендації спеціально призначені для підтримки розвитку Національної програми з профілактики серцево-судинних захворювань. Рекомендації слід розглядати як основу, яку можна доповнити, враховуючи різноманітні політичні, економічні, соціальні і медичні аспекти.
Комітет з підготовки рекомендацій.
Український кардіологічний журнал 2003, додаток 1
Рекомендації Європейського товариства з гіпертензії та Європейського кардіологічного товариства з лікування артеріальної гіпертензії (2003)
Метою підготовки цього документа Комітетом, створеним Європейським товариством з гіпертензії та Європейським кардіологічним товариством, було забезпечити всіх, хто займається лікуванням артеріальної гіпертензії, найкращою і найбільш збалансованою інформацією. Комітет усвідомлює, що легше підготувати рекомендації з лікування певного медичного стану загалом, ніж займатися окремими пацієнтами з цими станами, які вимагають медичних порад та втручання. Розуміючи це, Комітет спробував уникнути жорстких правил, які б обмежували перспективи ведення окремих пацієнтів, різних за особистими, медичними та соціальними характеристиками.
Рекомендації Українського наукового товариства кардіологів.
Український кардіологічний журнал 2003, додаток 2
Раптова серцева смерть: фактори ризику та профілактика.
Незважаючи на безумовні досягнення у лiкуваннi серцевих захворювань, розробку нових i досконалих технологій діагностики та лікування, проблема раптової серцевої смерті (РСС) навіть у розвинених країнах дотепер залишається невирішеною. Близько 13 % випадків смерті від усіх причин виникають раптово, а 88 % з них зумовлені РСС. У розвинених країнах щороку раптово та несподівано помирає 1 з кожної 1000 дорослих осіб. Лише у США кожної хвилини раптово помирає одна людина, причому найчастіше безпосереднім механізмом смерті є фібриляція шлуночків (ФШ). І хоча виникнення РСС не завжди пов`язане з наявністю стійкого аритмогенного субстрату, основним маркером при стратифікації ризику РСС та потенційною мішенню для терапевтичних втручань передусім є шлуночкові порушення ритму (ШПР) серця. Принципи ведення пацієнтів з ШПР були істотно вдосконалені протягом 90-их років, передусім - на основі їх прогностичної класифікації та в результаті проведення багатоцентрових досліджень з їх лікування. Втім, через відсутність єдиної клінічної термінології, широкий спектр захворювань, які можуть призвести до РСС, а отже, і велику кількість підходів до її профілактики, узгоджених рекомендацій з оцінки ризику та профілактики РСС до останнього часу не було. У вересні 2001 року такий документ був уперше оприлюднений на Конгресі кардіологів у Стокгольмі робочою групою Європейського товариства кардіологів (ЄТК). У січні 2003 року вийшли доповнення до цих рекомендацій.
Рекомендації Робочої групи з порушень серцевого ритму Українського наукового товариства кардіологів.
Український кардіологічний журнал 2003, додаток 2
Принципи ведення хворих з фібриляцією та тріпотінням передсердь.
У рекомендаціях розглянуті основні принципи лікування хворих на фібриляцію та тріпотіння передсердь. Наведені матеріали мають суто практичне клінічне значення і можуть використовуватися медичними фахівцями різних профілів. Фібриляція передсердь (ФП) - надшлуночкова тахіаритмія, яка характеризується некоординованою активністю передсердь з погіршанням їх механічної функції. Поширеність ФП у загальній популяції є найбільшою серед тахіаритмій і становить 0,4 %; вона збільшується у міру старіння популяції: 0,1 % у віці до 50 років і 9 % після 80 років. Частота госпіталізацій з приводу ФП становить не менше 40 % від усієї кількості госпіталізацій з приводу порушень ритму серця. Аритмічні симптоми, що значно погіршують якість життя пацієнтів, є основним приводом звертання за медичною допомогою. Доведено, що ФП в 2 рази підвищує ризик смерті від усіх причин та в 2,4 рази - ризик смерті від серцевих причин. З огляду на те, що пароксизмальна і постійна ФП погіршують прогноз виживання та якість життя хворих, доцільність лікування ФП безперечна.
Робоча група з діагностики і лікування хронічної серцевої недостатності Європейського кардіологічного товариства.
Український кардіологічний журнал 5/2002
Діагностика та лікування хронічної серцевої недостатності.
Серцева недостатність - синдром, при якому у пацієнтів виявляють такі ознаки: симптоми серцевої недостатності, в типових випадках - задишка або втома, у спокої чи при навантаженні, або набряки кісточок, і об'єктивні ознаки дисфункції серцевого м'яза у спокої.
Мета цієї доповіді - дати практичні рекомендації з діагностики, оцінки та лікування серцевої недостатності для використання у клінічній практиці, а також для епідеміологічних оглядів і клінічних досліджень. Впровадження рекомендацій, наведених у цьому документі, потрібно здійснювати з урахуванням національних особливостей щодо призначення будь-якого з обраних препаратів або приладів.
Рекомендації щодо лікування побудовані залежно від рівня наявних доказів:
А - результати принаймні двох рандомізованих досліджень, на основі яких сформульовані рекомендації;
В - одне рандомізоване дослідження і/або мета-аналіз;
С - узгоджена думка експертів, яка базується на дослідженнях та клінічному досвіді.
Рекомендації Європейського товариства кардіологів, 2001р.
European Heart Journal (2001) 22, 1642-1681
Діагностика і ведення розшарування аорти.
Серцево-судинні захворювання є основною причиною смерті в багатьох країнах світу. Серед цих захворювань важливе місце займають хвороби аорти. Усі механізми, які послаблюють судинну стінку, в основному медіальний шар, можуть привести до дилятації аорти і формування аневризми, що є предиктором розшарування чи розриву аорти. В рекомендаціях описані вроджені та набуті хвороби аорти, етіологія аневризм і розшарування аорти (РА). Наведені класифікації РА за Stanford, De Bakey, а також детально висвітлена нова класифікація з поділом РА на 5 класів. В документі розглянута тактика ведення пацієнтів з підозрою на РА, диференційна діагностика між атеросклеротичною аневризмою аорти і РА, між з'єднаним і не з'єднаним розшаруванням, між правдивим і фальшивим каналами при РА, значення таких методів діагностики, як трансторакальна і черезстравохідна ехокардіографія, комп'ютерна томографія і магнітно-ядерний резонанс, аортографія і внутрішньосудинний ультразвук, а також описані хірургічні та інтервенційні методи лікування гострого та хронічного РА залежно від типу розшарування.
Повна версія (англійською): http://www.escardio.org/guidelines-surveys/esc-guidelines/GuidelinesDocuments/guidelines-aortic-dissection-FT.pdf
Європейська рада з інсульту (ЕSС); Європейське неврологічне товариство (ЕNS); Європейська федерація неврологічних товариств (ЕFNS) Werner Hacke, Markku Kaste, Julien Bogousslavsky, Jean-Marc Orgogozo, Tom Skyhoi Olsen від імені виконавчого комітету Європейської ініціативи з профілактики та лікування ішемічного інсульту (2000).
Рекомендації Європейської ініціативи з профілактики та лікування інсульту.
Гострий інсульт є одним з головних чинників захворюваності та смертності у світі. Ще донедавна невідкладна допомога хворим з інсультом характеризувалася терапевтичним нігілізмом. Однак, збільшення патофізіологічних знань та нових методів лікування змінили ведення хворих з інсультом. Гострий інсульт дедалі більше визнається як невідкладний стан. Доведена ефективність лікування гострого інсульту в спеціалізованих палатах (інсультних відділеннях). Незважаючи на недоступність, тромболітична терапія пропонує додатковий вибір у лікуванні. У цій статті ми даємо короткий клінічний огляд ішемічного інсульту зі спеціальним акцентом на терапію та профілактику згідно з рекомендаціями, запропонованими Європейською ініціативою з інсульту.
Рекомендації обговорені і затверджені Пленумом товариства кардіологів України (Київ, 11-13 листопада 1998).
Інформація наукового товариства кардіологів України
Рекомендації з лікування хворих з гострими коронарними синдромами - Консенсус кардіологів України.
Ключові слова: качество жизни, гипертоническая болезнь, ишемическая болезнь сердца, хроническая сердечная недостаточность
Гострі коронарні синдроми - це стани, що виникають внаслідок порушення коронарного кровообігу при нестабільності атеросклеротичної бляшки (тріщина, утворення виразки) з локальним тромбоутворенням і змінами судинної реактивності та відповідними клінічними симптомами (больовий синдром, аритмія, серцева недостатність, зупинка кровообігу) за наявності або відсутності змін ЕКГ (динаміка сегмента ST та/або зубця Т, гостра блокада лівої ніжки пучка Гіса). Залежно від вираженості порушень коронарного кровообігу виділяють такі електрокардіографічні синдроми, зумовлені повною (елевація сегмента ST, гостра стійка блокада лівої ніжки пучка Гіса) або частковою (депресія сегмента ST, деформація кінцевої частини шлуночкового комплексу) оклюзією вінцевої артерії. Ці ознаки визначають тактику лікування хворих.
|
