Скарги при поступленні: постійні стискаючі болі за грудиною середньої інтенсивності, без іррадіації, серцебиття, незначне головокружіння.
Анамнез хвороби: вперше ниючі болі за грудиною виникли 1-1,5 міс. тому та усунулись самостійно. Внаслідок рецидиву болю та виникнення серцебиття хворий звернувся в поліклініку, де зроблено ЕКГ і ургентно скеровано хворого до ЛШМД.
Анамнез життя: з 10.01 до 24.01.2007 р. проходив стаціонарне лікування в терапевтичному відділенні ЛШМД з діагнозом: Змішаний цироз печінки, важкий перебіг, стадія декомпенсації, з порушенням білірубін-утворюючої та пігментної функцій, асцит. Перенесений вірусний гепатит заперечує. Шкідливі звички: зловживання алкоголем, куріння. Спадковість обтяжена: раптова смерть брата хворого у молодому віці.
Об’єктивно зі сторони серцево-судинної системи: ділянка серця не змінена, набухання шийних вен відсутнє, верхівковий поштовх пальпується в 5-ому міжребер’ї по лівій середньо-ключичній лінії, при аускультації вислуховується систолічний шум на верхівці та зліва від грудини. ЧСС=Рs= 100/хв., АТ= 110/70 мм рт.ст.
ЕКГ: ритм синусовий, правильний, ЧСС= 100/хв., вольтаж достатній, патологічний зубець Q і підйом ST у ІІ, ІІІ, аVF відведеннях, регрес зубця R від V1 до V3, RV5>RV4.
Ехокардіографія:
Клапани серця
Сегментарна скоротливість лівого шлуночка не порушена.
Розлади діастолічної функції: І тип.
Інші особливості: обструкція систолічного потоку у вихідному відділі лівого шлуночка із градієнтом тиску 21 мм рт.ст. (при ЕхоКГ за 12.01.07р. градієнт тиску становив 36 мм рт.ст.), переднього систолічного руху стулок мітрального клапана (SAM – systolic anterior movement) не виявлено.
А – аорта, LA – ліве передсердя, LV – лівий шлуночок, RV – правий шлуночок. Стрілками позначено потовщену міжшлуночкову перегородку з гіперехогенними сигналами.
На основі проведених обстежень у хворого встановлений діагноз: Гіпертрофічна кардіоміопатія: асиметрична гіпертрофія міжшлуночкової перегородки з обструкцією вихідного відділу лівого шлуночка. СН ІІА, ФК ІІ
Коментар:
Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП) – складне і відносно часте генетично зумовлене захворювання (частота 1: 500 у загальній популяції дорослого населення). Вона уражає однаково часто чоловіків і жінок різних рас та країн. ГКМП – одна з найчастіших причин раптової серцевої смерті (РСС) серед молодих людей, в т. ч. тренованих спортсменів, і може спричинити смерть або інвалідність пацієнтів будь-якого віку, хоча досить часто тривалість життя не змінюється.
Основними механізмом РСС при ГКМП є складні шлуночкові тахіаритмії (ШТ) внаслідок наявності в міокарді електрично нестабільного субстрату. Найбільший ризик РСС асоціюється з такими чинниками: 1) зупинка серця в анамнезі чи епізоди спонтанної стійкої ШТ; 2) передчасна РСС у сім’ї; 3) синкопальні стани; 4) епізоди нестійкої ШТ при холтерівському моніторингу ЕКГ; 5) значна гіпертрофія стінки лівого шлуночка ≥ 30 мм; 6) гіпотензія на тлі фізичного навантаження; 7) визначення мутантного гена, який асоціюється з високим ризиком РСС.
Для оцінки ризику хворі з ГКМП повинні щорічно проходити ретельне обстеження, яке включає двовимірну ехокардіографію, амбулаторний холтерівський моніторинг ЕКГ протягом 24-48 год. та порогову пробу з фізичним навантаженням (тредміл-тест чи велоергометрія).
Матеріал підготувала та виконала ехокардіографічне обстеження пацієнта – лікар Барабаш Оксана.